Твір-міркування “Чи потрібно враховувати досвід старших поколінь?”

З давніх-давен вважалося, що без прийняття до уваги подій минулого неможливо будувати майбутнє. Безумовно, це так і є, і піддавати факт під сумнів безглуздо.

Аналізуючи пережитки, які в тій чи іншій мірі несе в собі старше покоління, можна сповна оцінити дійсність, використовуючи архаїку як лекало. З огляду на помилки і похибки, ми уникаємо, при правильному підході, можливість повторення неприпустимого. Таким чином, у нас є самий що ні на є живий приклад. Ретельно вивчаючи його, ми планомірно закладаємо фундамент майбутньої цивілізації, в разі ж ігнорування і пасивного сприйняття прирікаємо всю цивілізацію на болісну смерть.

Саме використовуючи весь інструментарій старшого покоління з його знаннями, своєрідним типом мислення і, головне, досвідом, ми зможемо синтезувати революційно нову парадигму будови нашого суспільства (місія з побудови якого покладено, між іншим, на кожного). Не слід забувати також і про всім відомому понятті «конфлікт поколінь», коли одна сторона нав’язує іншій протилежні цінності, ідеали і прагнення, які не вписуються в їх суб’єктивні рамки. Так було і буде завжди в еволюційному процесі, але саме співпрацею і взаємоповагою вдасться досягти небачених досі результатів. Варто сказати і про безсумнівну плюсі ​​досвіду старших поколінь – саме це сприяє навчання і пізнання чогось в найкоротші терміни з мінімальними витратами. Але і зловживати моралями а-ля «не роби так, не роби то» позбавляє людину можливості гармонійного життя зі своїми принадами самокопання, пізнання навколишнього світу шляхом самостійних спроб знайти себе і чітко розмежувати помилкове від істинного.

Таким чином, можна охарактеризувати досвід старших поколінь в сучасному світі як необхідний фактор успішної соціалізації і в той же час фактор, що гальмує і губить будь-які спроби самостійного пізнання процесів людського буття. Тому враховувати досвід старших поколінь і використовувати його потрібно з особливим побоюванням, знати, так би мовити, міру, вважаючи за краще знаходити нетривіальні шляхи до власної дорозі життя.

Варіант 2

Старійшини практично в будь-якому суспільстві є незалежний голос, який не пов’язаний з інтересами конкретної нації, уряду або установи. Вони віддані справі заохочення спільних інтересів людства і загальнолюдських прав людини. Вони також вважають, що в кожному конфлікті важливо почути всі сторони – незалежно від того, наскільки неприйнятні або непопулярні методи деяких з них.

Вони націлені на сміливі дії, розповідають важкі для прийняття істини і відкидають табу. Вони не претендують на всі відповіді і підкреслюють, що кожна людина може змінити ситуацію і створити позитивні зміни в суспільстві. Саме в цьому полягає цінність старшого покоління.

Звичайно, тут слід зробити деяку ремарку і зрозуміти можливість існування різних людей, умовно кажучи, гідних і не зовсім. Для того щоб розглянути цей аспект в обговорюваному нами питанні, слід звернутися до російської культури.

Протягом досить тривалого часу в Росії було розуміння старців і старості і ці терміни істотно відрізнялися. Постаріти може кожен, для цього не потрібно докладати ніяких зусиль, для цього потрібно просто жити і з часом приходить старість, але ось старецтво, яке може розглядатися як особлива форма життєвої мудрості, є досягненням лише небагатьох людей, для оволодіння старчеством потрібно проявити власне старання і деякі зусилля. Насправді саме зусилля і вдумливе ставлення до дійсності тут є визначальними факторами, але не кількість прожитих років.

Наприклад, на Русі існував такий термін як молодий старець, яким найчастіше називали молодого монаха чи іншого служителя церкви, який за віком міг бути молодше багатьох, але по розуму, по мірі розуміння дійсності перевершував інших. Звичайно, тут теж можуть бути різні ситуації, але, як правило, людина, яка відрікається від простих благ заради чогось вищого, людина, яка присвячує себе справі позачасовому, такого як служіння в церкві і щось подібне, найімовірніше, володіє деякою мудрістю. Як правило, саме в старості знаходиться справжнє розуміння деяких істин, так як приходить усвідомлення тлінність і кінцівки людського буття, через таку призму світ бачиться трохи іншим, з’являється знання, яке відчутно через власний досвід і розумна людина знаходить мудрість старецтва, але така мудрість доступна в будь-якому віці, осягнення цього залежить тільки від погляду на дійсність і старань.

Тому досвід попередніх часів потрібно враховувати, але не для того щоб повторювати якісь нерідко порожні підвалини, але для того щоб зберігати мудрість століть, мудрість часів. Акцент, звичайно, потрібно робити саме на мудрості, заради якої намагалися. У цьому досвід попередніх часів володіє величезною цінністю і потенціалом.

Посилання на основну публікацію