Твір “Мій улюблений актор”

Мій улюблений актор театру і кіно – Безруков Сергій Віталійович. Звичайно, Безруков дуже навіть популярний. Настільки, що в інтернеті тільки й жартують, що він може зіграти будь-яку роль. Від Івана Грозного до Анни Кареніної. Але в кожному жарті є частка жарту. Інше – правда. Безруков насправді дуже талановитий.

Звичайно, свою популярність він здобув після серіалу «Бригада». Так, серіал, як кажуть, культовий. Там є все. І правда життя, і любов, і ненависть, і несправедливість, і торжество справедливості. Сюжет побудований на описі подій «лихих дев’яностих». Але головне не захоплюючий сюжет і не інтригуюча невідомість, яка залишається в кінці кожної серії. Головне – приголомшлива гра акторів.

Всі зіграли жахливо здорово. Але Безруков – це справжнє диво! Від дворового пацана, який мав бажання здобути вищу освіту після армії і приносити користь людям, до глави злочинного синдикату, який, тим не менш, не втратив людських якостей і дуже добре розуміє, що таке справедливість. Ось він весь у цій ролі! Всі грані життя зіграв!

Цікавий випадок розповіла актриса Катерина Гусєва, теж зіграла в цьому серіалі. Вона розповідає, що режисер Олексій Сидоров одного разу при знятті однієї сцени, просив Сергія Віталійовича передати певні почуття героя. Гусєва, колишня його партнеркою, теж брала участь у цій сцені. Вона каже, що при знятті першого дубля, з очей Безрукова викотилися дві сльози. Режисер дубль забракував. «Посдержанее», – попросив він. Знімають другий дубль, і у Безрукова з одного ока викочується один сльоза! Знято! Більше дублів не було! Ну як так можна грати ?!

А взагалі, звичайно, у Безрукова маса ролей і в кіно і в театрі. У театрі він представляє образи навіть більш значуще, ніж у кіно. У тому сенсі, що в кіно є дублі, а в театрі все в живу. Був я на одному спектаклі, за участю Сергій Віталійовича. Назва дуже навіть цікаве: «Псих». Вже сама назва інтригує. Не хочеться переказувати зміст вистави. Та й справа це неварта. Варте справу – подивитися самому. Але п’єса мене торкнулася за живе. І знову ж – гра акторів. Коротко – доля молодої людини, яка з волі випадку потрапив до психіатричної лікарні. Не можна сказати, що він насправді псих. Але ось став психом з примусу. Так званий політ над гніздом зозулі. Як в американському стародавньому фільмі. А ось як все це зіграв Сергій Безруков – це треба бачити! Загалом, зал оторопів і не знав, коли починати аплодувати. Спектакль вразив у саме серце!

Крім особистих емоцій можна відзначити, що Сергій Безруков – народний артист Російської Федерації. А нині – художній керівник Московського Губернського театру. А ще – просто мій улюблений актор. Без всяких звань і посад.

Посилання на основну публікацію