Твір “Мій сучасник”

Ми народилися в ХХ столітті. У ХХ столітті ми були дітьми і не підозрювали тоді, які масштабні зміни відбуваються в країні і в світі: перебудова, конверсія, падіння «залізної завіси», розвал Радянського Союзу, зміна ідеологій, свобода слова і друку … Але ось настав XXI століття. Ми стали майже дорослими. Значить, XXI століття – століття нашої молодості.

Які ми, молодь XXI століття? Ми розкуті, комп’ютеризовані та мобільні. І саме нам належить оцінювати і, може, переоцінювати всі події новітньої історії. Ми вважаємо себе вільними від нав’язаних ідеологій. А придумаємо ми нову, і чи потрібна вона? Нам належить вирішити, що потрібно взяти з собою в нове століття, а що залишити в минулому. Завдання це непросте. Щоб вирішити її, потрібно багато чому навчитися.

У першу чергу – навчитися любити свою країну. Любити такою, яка вона є, але намагатися зробити її і життя в ній краще.
Молодим завжди важко. І нам нелегко. Треба зуміти не піддатися спокусам «легкого життя», відрізнивши свободу від вседозволеності.

Часто бабусі на лавочці пліткують про те, що «молодь не та пішла!». І правильно, молодь не повинна бути такою, якими були ці старенької. У всі часи молодих лають, може, є за що. Напевно, коли ми станемо старими й бабусями, теж будемо голосити: «Ох і молодь зараз! ..» Це тому що люди різні – є хороші, а є й не дуже. І молоді теж різні. Але є неминущі цінності, такі як доброта, чесність, патріотизм. І нашому поколінню властиві ці риси. Я вірю в своє покоління, в нинішню молодь.

Посилання на основну публікацію