Твір «Людям потрібен мир»

Бажання жити в мирі і спокої природно для будь-якої нормальної людини. Війна – це не тільки біль і зруйновані будинки. Це страх, це нерви натягнуті до межі, маса різних поневірянь і обмежень.

Не вірте тим, хто каже, ніби в момент смертельної небезпеки людина згадує своє минуле. Ні – перед лицем смерті людина думає про майбутнє: про нездійсненну мрію, про квітку, що зів’яне без нього, про улюблених людей, яких він можливо більше ніколи не побачить. «Їй не можна вмирати, їй ще потрібно піти в четвертий клас» – так думала моя прабабуся, прикриваючи собою свою внучку (мою бабусю) від обстрілів у військовому 1942 році. Вона розповіла мені про це.

Я ж хочу розповісти вам про невеликий пам’ятнику, що стоїть в одному з міст України. Цей пам’ятник теж про війну і мир.

Взагалі в нашій країні багато маятників присвячених силі мужності, доблесті і великої відваги нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни. Я хочу розповісти вам про пам’ятник медикам – медсестрам і санітаркам що несли свою службу під час війни. Скільки їх вчорашніх школярок і студенток пішло на фронт рятувати чужі життя і скільки життів вони врятували, витягли на собі, знає тільки Бог. Та ще суха фронтова статистика.

Через турботливі руки санітарок, лікарів і медсестер пройшли тисячі воїнів. Ці тендітні дівчата врятували мільйони життів! Багато з них нагороджені орденами і медалями, а деяким присвоєно звання Героя.

Ви запитаєте, до чого я зайшла в ці нетрі, коли тема, про яку потрібно розповісти називається «людині потрібен мир»? А я про світ і кажу! Нам потрібен мир щоб більше ніколи ось такі дівчата не несли на своїх плечах важкий тягар війни. Нам необхідний мир щоб ми не пізнали жахів авіаційних нальотів, щоб ми не тремтіли від холоду в сирих підвалах. Щоб хліб, вода і світло завжди були в наших будинках. Нам потрібен мир, щоб не ховати вбитих осколками малюків. Нам потрібен мир, щоб спокійно гуляти по паркам і садам.

Я помітила цей пам’ятник випадково. На п’єдесталі – стоїть в повний зріст фронтова медична сестра в армійській плащ-палатці з санітарною сумкою через плече. Пам’ятник медичній сестрі. Дівчинці, якій війна не дала довчитися. Дівчинці, яка мріяла про першому поцілунки в весняному саду, а війна дозволила їй лише холод і важка праця. Дівчинці, яка рятувала чужі життя.

Людям потрібен мир, щоб не дозволяти війні опанувати нашою душею.

Посилання на основну публікацію