До чого ж багата і прекрасна наша земля, річки, озера, моря, лісу, гори, корисні копалини, тварини, комахи, люди. Найцікавіше, що всі ми взаємопов’язані. Без водички не буде листочка, без листочка не буде букашечки, без сонечко не буде тварин і людей. Земля нам як мати рідна, піклується про нас, годує, оберігає.
Дуже сумно, що в наш час людина до природи відноситься споживацьки, тільки бере, а натомість нічого не хоче віддавати. Забруднює землі, воду. Видобуває в великих кількостях різні ресурси. Люди навіть не замислюються про те, що природа є одним з головних джерелом існування людини на землі.
Природа жива, вона вимагає турботи, любові. У житті нічого не буває просто так, хочеш їсти, посади і вирости, хочеш пити чисту воду, не зливайте небезпечні відходи в ріки. Хочеш дихати свіжим повітрям, чи не забруднюй лісу сміттям. Потрібно ставитися до природи з повагою, тоді і вона піднесе подарунки.
Людство несе величезну відповідальність, за все що відбувається в світі. Більшість людських запитів несе до знищення ресурсів, завдаючи цим колосального збитку навколишньому середовищу.
Потрібно з самого дитинства виховувати в людях любов і турботу про природу. Повзе комаха по доріжці, що не топчи ночками. Ростуть в поле квіточки, не губи красу, що не будеш рвати. Бачиш кинутого цуценя або кошеня у дворі, не ображай! Не важливо ким виросте ваше чадо, інженером або бізнесменом, простим роботягою або президентом. Він завжди буде пам’ятати, що будинок не тільки там, де його батьки, а й весь світ!
Якщо люди перестануть вирубувати ліси, вбивати тварин. Ми ж власноруч губимо нашу неосяжну планету, яка до сих ставиться до нас з терпимістю. Природа багато чого від нас не вимагає. Всього лише не забруднювати навколишнє середовище, більше садити дерев, що не винищувати рідкісних тварин і комах, економити ресурси землі.
Якщо ми ставимося до природи добре, то і вона нам відповідає взаємністю. Все в нашому світі взаємопов’язано. Не дарма ще з давніх часів говорять таку приказку. “Що посієш те й пожнеш”
Варіант 2
З давніх часів єдиним правителем всієї планети була природа. Люди створювали богів, щоб описати природні явища. Люди підносили жертви цим богам, шанували їх і вважали вище себе, а тим часом, це все ще була одна лише природа і її явища.
В даний час деякі люди, які до сих пір звеличують природу, говорять про те, що виверження вулканів, розливи річок, повені, землетруси та інші стихійні лиха – лише відповідь природи на дії людини. Такі люди вважають, що природа жива і може відчувати, може мстити за біль, яку їй завдає людина. Не знаю, в буквальному чи сенсі вони вірять в це чи просто алегорично роблять природу живою.
Я дотримуюся думки, що природою можна назвати всю нашу планету, аж до людини, тому що, відповідно до теорії Дарвіна, людина – дитина природи і еволюції. Тільки людина вирвався в своєму розвитку далі тварин, риб чи рослин. Саме тому людина експлуатує все, що є на планеті: від вирубки лісів до винищення рідкісних тварин. Чи має право на це людина? Питання досить складний і багатогранний. Природа сама утвердився правило про те, що виживає найсильніший, а переможців не судять. Адже, якби було інакше, то антилопи не бігали б від левів. І якщо людина заслужено носить титул найсильнішого на Землі, тому що людина – вища істота, що володіють повною свідомістю, то виходить, що він і має право розпоряджатися навколишнього його природою так, як йому заманеться.
Інше питання, що якщо людина не буде замислюватися про майбутнє, то природні ресурси, які він видобуває, дуже швидко закінчаться. А що потім? Що залишиться нащадкам? Як будуть жити люди, якщо на Землі не залишиться, наприклад, нафти?
Не кажучи про те, що є рідкісні тварини, рослини і птиці, краса яких вразила б навіть самого байдужого людини. Якщо все це не зберігати, не піклуватися про збереження, то наші нащадки не побачать цього, і шедеври природи залишаться тільки на картинах і в текстових нотатках.
Я вважаю, що людина має право використовувати природу для своїх цілей. Нам просто необхідно користуватися нею для комфортного рівня життя, для розвитку науки, медицини і промисловості. Але людина, якщо вже він – найрозвиненіша істота на планеті, зобов’язаний стежити за тим, щоб баланс ресурсів не порушувався, щоб наступні покоління не страждала від нестачі чогось, що використовувало минуле покоління.
Варіант 3
Ми живемо в індустріальну епоху, коли техніка з кожним днем розвивається швидше, ніж колись еволюціонував людина, але штучний світ все одно не зміг замінити природи, як раніше вважали письменники-фантасти.
Величезна кількість романів-попереджень, романів-антиутопій XXI століття побудовано на тому, що людині буде абсолютно байдужа природа, що його поглинуть всілякі технічні способи розваги. Так, наприклад, в класичній антиутопії Олдоса Хакслі «Прекрасний новий світ» природа зображена в двох якостях: з одного боку, відпочинок на природі – доля нижчих верств суспільства, з іншого, природа є останнім оплотом старовини, дикості, нецивілізованості. Люди, все життя яких зосереджена лише в технічних засобах, зображені і в інший класичної антиутопії – «451 градус за Фаренгейтом», – де телевізори вмонтовані прямо в стіни жител.
Звичайно, багато в чому мали рацію ці автори, але не вгадали все ж одного: відчуження від природи не спостерігається. Сьогодні, як і сто, двісті, тисячу років тому, людина захоплюється красою зоряного неба, стрімкістю гірських струмків, синявою неба і моря. Природа надихає людей на творчість: хто з нас не знає опису степу Чехова або Гоголя, не чув «Времена года» Вівальді або Чайковського, не бачив моря у виконанні Айвазовського?
Крім того, природа допомагає нам привести в порядок себе і свої думки. Повинно бути, всім відомо, що на самоті, під спів птахів, шепіт вітру або дзвін струмка, легше переосмислити свої проблеми і знайти спосіб вирішити їх. Точно так само як ми зараз вдаємося до цього способу, до нього вдавалися і багато поколінь до нас, а автори епохи романтизму навіть зробили споглядання природи одним з найважливіших атрибутів своїх персонажів: ліричні герої Лермонтова, Чайльд-Гарольд Байрона, герої казок Гофмана завжди нерозривно пов’язані з природою, спостерігають за нею, знаходять в ній заспокоєння.
Звичайно, багатьом здається, що зараз природа значить для людини куди менше, ніж це було раніше, тому що в ній бачать лише естетичну складову, але ці люди помиляються. Природа виконує і важливу прагматичну функцію. Не будь природи: великих полів, глибоких морів і океанів, високих лісів, – людство не змогло б жити, тому що у нього не було б ресурсів для цього.
Неможливо вичерпно описати важливість природи, як неможливо і перебільшити її.
Варіант 4
Людство з самого початку тісно пов’язане з природою. Старовинні люди прямо залежав від сил стихії. Він був змушений постійно пристосовуватися до умов, які його оточували. Сучасні люди багато в чому навчилися створювати собі умови для життя, підпорядковувати стихію собі.
Первісні мисливці і збирачі могли жити тільки там, де були потрібні їм звірі і плоди. Для житла вони використовували природні притулку. Тому археологи частіше знаходять сліди древніх людей там, де є печери. У тих жорстоких умовах навіть сильні і витривалі жили не більше 25 – 30 років.
Поступово людина вивчала природу, яка його оточує, властивості живих і неживих предметів – і навчився використовувати деякі з них. З каменю, дерева і кістки були зроблені перші знаряддя праці, а потім і житла людини. Люди зуміли використовувати вогонь, і їх їжа стала різноманітніше і смачніше. За допомогою вогню стало можливим переносити холод, а також виконувати необхідні предмети (наприклад, обпалену посуд). З’явилися невеликі запаси продовольства і води, і можна було якийсь час переносити голодні періоди. Житла стали більш досконалими і затишними. Залежність від сил стихії зменшилася.
Люди навчилися виплавляти метали і обробляти їх. Вплив на природу стало відчутним. Розвивалося землеробство і скотарство, для полювання і війни використовували більш досконале зброю. Знищували ліси, розчищаючи місце для ріллі і міст. Для будівель рубали кращі дерева, залишаючи в лісі менш цінні. Кількість дичини в лісах зменшувалося. Худоба травив кращі луки, і рослинність на них змінювалася. Можна згадати Стародавньої Греції. Це могутнє і освічена держава давнини до Середньовіччя перетворилося на пасовище для овець і кіз. Не тільки варвари знищили грецьку культуру. Греки самі завдали удару собі, знищивши найкращі ліси.
Сильний і хворобливий удар природі завдало людство в XIX столітті. Населення на той час помітно збільшилася, люди освоїли майже всі придатні землі. Виникло безліч заводів і фабрик, були винайдені різні машини. Нові засоби пересування (залізниця, пароплави, дирижаблі) зробили доступними віддалені райони. У великих кількостях стали добувати вугілля і різні руди. На місці виробок часто залишалася млява пустеля. Потужна зброя в руках людини не залишало жодних шансів на життя для багатьох тварин, птахів, риб. Зникли величезні стада африканських слонів, на яких полювали заради їх бивнів. Повністю знищена морська корова – морська тварина, винувате тільки в тому, що у нього було смачне м’ясо. У царській Росії майже нанівець звели популяції бобрів, тигрів, зубрів.
У ХХ столітті людство освоїло силу атома, навчилося використовувати енергію великих річок, проникло в усі куточки планети і вийшло у відкритий космос. Але часто люди на рідній планеті поводяться як загарбники. З раба природи людина перетворилася в її пана. Пора зрозуміти кожному: стан навколишнього світу залежить від нас самих.
Loading...
