Твір “Дні тижня розповідають про себе”

Понеділок. Йти в школу немає ніякого бажання, дуже хочеться спати! Прошу мені не будити! Так вже й бути, збираюся…

Не дарма мені дали ім’я «понеділок». В щасливі дні саме неділя вважали святом вихідного дня і яке так і називали «тиждень» ( «нічого нероблення»). Після «тижня» приходив я, «по-неділок», той самий день, який приходить після «нічого неделанія».

Вівторок ! Мчу! Сповнений сил, наступний тиждень просто завантажена справами під зав’язку.

Я – день, який йде відразу за понеділком. Тут і так все гранично ясно, в додаткових роз’ясненнях не потребує.

Середовище. Час пролетів просто непомітно. Як середина тижня, не може такого бути ?!

Я – середовище, або все ж «середа»? Ім’я мені дали через мою прихильність посередині тижні. Як на мене, так це найкраще місце протягом тижня. Дав пристойний розгін, але втоми поки немає.

Четвер. Залишилося зовсім трохи … Все в твоїх руках, потрібно трошки натиснути!

Найпростіше ім’я – четвер. Яке слово воно нагадує? Може «чотири»! По всій видимості так воно і є – я четвертий за рахунком день тижня. Зазвичай все в передчутті п’ятниці і мене просто не беруть до уваги.

П’ятниця. Попереду цілісінький день! Терпіти останній урок стає непосильним завданням. Постараюся менше думати про вихідні, до того ж, субота буде завантажена домашніми справами і відпочити не вийде.

Кумедний факт. Саме п’ятницю єврейський народ вважав «тижнем», «нічого неделание». Він мав назву «шаббат». У нашому календарі навіть згадується це слово.

У наших предків слов’ян саме в п’ятий день тижня не можна було займатися домашніми справами. Субота була тим днем, коли проводили прибирання, брали баню. Робилося це для того, щоб в неділю з чистим тілом і душею сходити до церкви, подумати разом про хороше.

Неділю. Потрібно йти і гуляти, адже я все можу пропустити, той самий день! А ось це домашнє завдання зовсім вилетіло з голови …

Посилання на основну публікацію