1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Твори
  3. Твір “Чим доброта відрізняється від великодушності?”

Твір “Чим доброта відрізняється від великодушності?”

Як ви розумієте значення слів «доброта» і «великодушність»? Особисто для мене вони мають загальний смисловий базис, але різні значення. Для того щоб розібратися в їх подібності та відмінності, звернемося спершу до словника.

Доброта – прагнення допомагати людям, робити щось хороше, піклуватися; а великодушність – прояв вищих духовних якостей, здатність пожертвувати собою заради інших, вміння розгледіти щось світле там, де ніхто цього не помічає. Виходить, що в першому випадку добро відбувається в комфортних для допомагає умовах, а в другому немає. Я вважаю, що поняття доброти і великодушність нероздільні, тому що виховання в собі доброго початку є першим кроком на шляху до великодушності. Розглянемо більш докладно прояви обох цих якостей на прикладах з літературних творів.

У п’єсі М. Горького «На дні» описується нікчемність існування людей, що позбулися всяких статусів і чинів. Вони відірвані від радощів та смутку звичайному житті через власну дурість, кожен з них має свою сумну історію. Але серед цього товариства з’являється справжній промінчик світла – Лука. Він шукає підхід до кожного з мешканців «дна», намагається вшанувати словом чи ділом. Його можна назвати по-справжньому добрим героєм. Так, він вислуховує і заспокоює вмираючу Ганну, саме завдяки Луці жінка перестає боятися смерті, мандрівник підносить їй догляд на той світ, як відпочинок від всіх бід і труднощів на землі. Він же вселяє Акторові надію на можливість світлого майбутнього, і що майбутнє це – в руках кожного з нас (Лука розповідає про лікарні від алкогольної залежності). Примиряє люблячу фантазувати Настю і «правдоруба» Барона. Лука став ковтком повітря в курному смороді нічліжки. Він огортає батьківською любов’ю кожного, хто цього потребує, проявляє співчуття і розуміння. Але при цьому він не жертвує собою, а в фіналі і зовсім залишає тих, кому допомагав.

Приклад великодушності ми можемо знайти у того ж письменника в книзі М. Горького «Стара Ізергіль», розповіді про Данко. Плем’я, колись щасливо жило між лісом і степом, було загнано в гущавину, і люди почали гинути від отруйного випаровування боліт. Ніхто з них не наважувався піти ні назад, де були сильні племена, ні вперед – в порожнечу; і тільки Данко зважився очолити плем’я і повести його за собою, першим ступаючи в морок невідомості. Але через деякий час люди почали нарікати на юнака, не вміючи визнавати власних помилок в недолугому витрачанні сил, тоді Данко приніс в жертву себе, в ім’я порятунку тих, хто був готовий вбити його. Юнак вирвав власне серце, освітивши шлях, і вивів народ із безпросвітного лісу до денного світла. Він встиг лише розсміятися, життя швидко покинула його, але він зробив великодушний вчинок, адже пожертвував собою заради порятунку суспільства.

На закінчення, хочу ще раз підкреслити, що доброта і великодушність – нероздільні якості, необхідні нам. Їх різниця полягає лише в тому, що бути доброю людиною (тобто допомагати людям без ризику для себе) простіше, ніж великодушним, адже вміти жертвувати собою і своїм комфортом заради інших – це справжній подвиг. Звичайно, кожному з нас слід прагнути до подібної святині душі, першим кроком до якої і стане доброта.

ПОДІЛИТИСЯ: