Твір “Бабине літо”

Підійшло до кінця літо, його змінила осінь. Так шкода прощатися з теплою погодою і яскравим сонцем. Але природа дає нам ще одну можливість зустрітися з теплим сонечком, посилаючи нам бабине літо.

Це особлива пора, її не можна назвати літом, але це ще й не осінь. Павучки спускаються з дерев на срібній павутинці, вдень пригріває сонце, але вечори вже холодні.

Бабине літо особливо прекрасне вранці, коли в променях сонця переливаються золотисті листя дерев, а під вагою соковитих яскравих грон згинаються гілки горобини. Приємний і тихий вечір. Сонце повільно сідає за небокрай, а по небу розливаються яскраві фарби, навколо тиша, навіть не чути подиху вітерця. Природа спокійна і умиротворена. Від цього спокою стає спокійно на душі. Настрій людини ніби зливається з настроєм природи.

У цей час дуже приємно ходити в ліс. Дерева там стоять, немов покриті позолотою, в опалому листі причаїлися підберезники, сироїжки, підосичники. Неможливо намилуватися красою лісу, так не хочеться залишати його, адже на свіжому повітрі так добре!

Під час бабиного літа можна отримати справжнє задоволення, спостерігаючи за красою природи, переймаючись її настроєм. Це призводить до розуміння того, що людина і навколишній світ повинні жити в гармонії. Треба цінувати кожну мить життя. Найбільше в теплі дні бабиного літа хочеться взяти фарби, мольберт і закарбувати на полотні або папері ці яскраві моменти природи.

Посилання на основну публікацію