1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Твори
  3. «Світло» і «спокій» у романі Булгакова «Майстер і Маргарита»

«Світло» і «спокій» у романі Булгакова «Майстер і Маргарита»

У творчості кожного письменника є якесь центральне, основний твір, втілив у собі всі його ідеї та образи, що розкрило його душу і серце. А. С. Пушкін написав «Євгенія Онєгіна», М. Ю. Лермонтов вдихнув життя в Григорія Печоріна, Л. М. Толстой розповів про свою епоху, про історичні події та людей у романі-епопеї «Війна і мир». У Булгакова таким твором з’явився роман «Майстер і Маргарита».
Автор не чекав визнання і популярності. У сорокові роки критика не приймала і не визнавала письменників, настільки яскраво і відкрито розповідають про сучасну їм життя та історії, але такої сили та майстерності твір не могло залишитися непоміченим. Минуло багато років, і зараз роман зайняв гідне місце в російській літературі. Перед смертю Булгаков заповідав, «щоб знали», і його надії збулися.
«Майстер і Маргарита» синтезував у собі всі теми та ідеї творчості письменника. У ньому в яскравій сатиричної манері була зображена навколишнє Булгакова дійсність, Москва 30-х років, де панують брехня, наклеп, лицемірство, хабарництво та страх.
Вся дія роману побудовано на трьох сюжетних лініях: євангельська тема, роман, написаний Майстром; московська життя та історія кохання головних героїв. Ці три історичні паралелі не існує відособлено, вони постійно перегукуються, перетинаються, взаємодіють один з одним.
У Москві все змішалося, герої живуть на межі катастрофи, світ з його зрадою, злом і підступністю стоїть на краю прірви, щоб канути в небуття. У цій реальності живе і творить Майстер, зовсім не схожий на своїх сучасників, світлий і чистий герой. Незрозумілий і невизнаний, він у безсилій люті і розпачі спалює свій роман, в якому він розповів про світло і добро, про жорстокому світі часів правління імператора Тіберія і про чесне, відкритому і вільному душею і серцем бродячому філософа Ієшуа Га-Ноцрі.
Євангельська тема відіграє значну роль у романі. Дві тисячі років тому світ був нітрохи не краще сучасного Булгакову, там так само панують пороки людські. Перед очима читача постає Ієшуа, чесний і щирий юнак, щиро вірить у добрий початок кожної людини. Завдяки своєму багатому життєвому досвіду, п’ятий прокуратор Іудеї Понтій Пілат бачить, що засуджений невинний. Він розуміє Га-Ноцрі і намагається його врятувати, намагаючись схилити бродячого філософа до брехні, але той не бачить, не хоче побачити подвійного сенсу слів Пілата. Ув’язнений, скутий по руках і ногах, більш вільний, ніж його суддя.
Прокуратор, володіючи величезною владою, є рабом кесаря. Він не може виправдати Га-Ноцрі, адже це накличе підозра на нього самого. Недарма під час оголошення вироку перед очима Пилата виникає огидне обличчя імператора Тіберія. Усвідомлюючи скоєний злочин, він вимовляє: «Загинув», а потім: «Загинули», адже зі смертю засудженого вмирає і його суддя, вмирає духовно. Дванадцять тисяч місяців належить мучитися прокуратору, поки Майстер не зустріне свого героя і не відпустить йому гріхи. Лише тоді знайде Пилат спокій і автор допише свій роман.
Перенесемося назад до Москви. Там живе Майстер зі своєю коханою Маргаритою, живе іншим життям, відмінної від існування інших героїв роману – жителів Москви. Письменник і його герой дуже схожі, вони багаті духовно, вільні і непідвладні поневолює всіх і вся законам зла і лицемірства. Таким людям не місце в спотвореному, заплутаному світі. Ієшуа йде з життя, а Мастер рятується в божевільні, «де ображеним є почуття куточок». Вірна Маргарита так само світити, як і її коханий, вона вірить у його талант, надихає його в моменти відчаю. Обидва вони йдуть з життя, і Воланд і його свита забирають їх душі в світ спокою і щастя, адже «той, хто любить, повинен розділити долю того, кого він любить».
Незважаючи на те що ми вже відійшли від булгаковської епохи більш ніж на п’ятдесят років, наше життя трохи відрізняється від існування московських жителів роману. У ній все так же панують зло і жорстокість. У цьому бурхливому потоці подій немає місця жалю та співчуття. Можливо, варто хоч на мить зупинитися і задуматися про проблеми, поставлених у романі, про добро і зло, про наше призначення в житті. Булгаков не дає готових відповідей, він лише задає питання, а відповідь слід шукати кожному з нас в душі і серці, бо хто шукає, той завжди знайде, знайде істину і світло.

ПОДІЛИТИСЯ: