Шкільний твір про перше вересня

Здрастуй, школо! Літні місяці пролетіли швидко, майже непомітно … Наступ довгоочікуваного 1 вересня – Дня знань, для багатьох стає урочистим, але, в той же час, сумним святом. Сумним, тому що не встигли ще піти спогади про літо, вільних, нескінченних днях, коли можна було відпочивати і ні про що не думати. Літо асоціюється у мене з незалежністю, і навіть легкої недбалістю, а от осінь – з роздумом і чуйністю. Я люблю осінь. За Перше вересня, за нові знання, за падаючі листя за шкільним вікном …

І як незвично після тихих літніх вечорів, увірватися в галасливий і радісний день – 1 вересня! Все здається новим і незвіданим. Вчителі, уважні та турботливі, зустрічають своїх учнів щирими посмішками. Друзі-однокласники, які скучили за час літніх канікул, навперебій розповідають про проведений час. … Стає сумно і радісно одночасно. Змішання протилежних почуттів, емоцій, настроїв! Як це часом надихає!

Першокласники тривожно і боязко туляться до батьків, відчувають себе невпевнено і скромно. Скільки їх ще чекає попереду нового і цікавого! А ось старшокласники виглядають зовсім інакше. Вони розкуті, і навіть у чомусь самовпевнені. Зовсім скоро, 1 вересня для них буде лише скороминущим спогадом про дитинство і юність, про першого вчителя і першому дзвінку.
1 вересня – це не тільки День знань, а й свято краси, доброти, квітів і світлих побажань. Який прекрасний перший день осені! Як гарні і світлі однокласниці в білих бантах, і білосніжних блузах! Як багато квітів навколо: гладіолуси, хризантеми, айстри – здається, що вони всюди, і що запах цей надовго залишиться витати в осінньому повітрі.

Перше вересня – це ще і День мудрих слів, побажань і відкриттів. Для першокласників він стає початком шкільного шляху, а для майбутніх випускників – ні, не кінцем, а точкою відліку для нових звершень і майбутніх перемог вже в дорослому житті.

Посилання на основну публікацію