✅Образ Гамлета в однойменній трагедії Шекспіра

Перероблена Шекспіром середньовічна легенда про принца Гамлета заклала основи багатьох, принципово нових проблем літератури, заповнивши світ трагічного новими персонажами. Головний з них – образ мислячого гуманіста.

Принц Датський – персонаж багато в чому неоднозначний, образ, що втілив в собі всю складну суперечливість людської душі, яку роздирають сумніви і проблемою вибору.

Мислячий і аналізуючий кожен свій вчинок Гамлет – ще одна жертва трагедії життя, характерною для багатьох п’єс Шекспіра.

Має свою передісторію в літературному відношенні, трагедія піднімає на поверхню цілий спектр тем, загальнолюдських і загальнолітературних.

«Гамлет» – трагедія помсти. Шекспір ​​тут звертається до самого древньому злочину – братовбивства, створюючи образ Гамлета як месника за смерть батька. Але глибокий, охоплений сумнівами персонаж зволікає. Високоморальне світовідчуття і первісна спрага розплати, багато в чому спирається на існуючі порядки, конфлікт боргу і моралі стають причиною мук Гамлета.

Сюжет трагедії побудований таким чином, що мотив помсти Клавдію сповільнюється і відсувається на задній план, поступаючись місцем причин і протиріч глибшим і нерозв’язним.

«Гамлет» – трагедія особистості. Шекспірівський століття – це час народження гуманістів-мислителів, які мріють про справедливі відносини між людьми, побудованих на загальну рівність. Однак втілити таку мрію в дійсність вони безсилі. «Весь світ – в’язниця!» – повторює герой слова ще одного великого гуманіста свого часу Томаса Мора.

Гамлету незрозумілі жорстокі суперечності світу, в якому він жив, він упевнений, що людина – «вінець творіння», але на ділі стикається з протилежною. Безмежні можливості пізнання, невичерпні сили особистості Гамлета придушуються в ньому оточенням королівського замку, людьми, що живуть в грубому самодовольстві і закостенілою атмосфері середньовічних традицій.

Гостро відчуваючи свою чужорідність, розбіжність світу внутрішнього зі світом зовнішнім, він страждає від самотності і падіння власних гуманістичних ідеалів.

Це стає причиною внутрішнього розладу героя, який пізніше прийме назву «гамлетизму», і призводить сюжет п’єси до трагічної розв’язки.

Гамлет стикається зі світом ворожим, відчуваючи свою неспроможність перед обличчям зла, стає символом трагічного гуманіста, протиборці – невдахи, в якому розчарованість і усвідомлення нікчемності власних сил породжують внутрішній руйнівний за своєю силою конфлікт.

Посилання на основну публікацію