1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Твори
  3. Напрямок та жанр роману “Мертві душі”

Напрямок та жанр роману “Мертві душі”

Літературна критика XIX століття, починаючи з Бєлінського, стала називати Гоголя зачинателем нового періоду розвитку російської реалістичної літератури. Якщо для Пушкіна була характерна гармонія і об’єктивність художнього світу, то у творчості Гоголя на зміну цьому приходить критичний пафос, який визначає прагнення художника відобразити реальні протиріччя дійсності, проникнути в самі темні сторони життя і людської душі. Ось чому в другій половині XIX століття прихильники демократичного табору прагнули бачити в Гоголя насамперед письменника-сатирика, де визначено прихід в літературу нових тем, проблем, ідей і способів їх художнього втілення, які були підхоплені спочатку письменниками «натуральної школи», які об’єдналися навколо Бєлінського, а потім розвинені в реалістичній літературі «гоголівського періоду» – так на противагу пушкінського стали називати літературу критичного реалізму другої половини XIX століття.

Зараз багато вчених заперечують цю точку зору і говорять про те, що поряд з критичним пафосом гоголівський реалізм відрізняє спрямованість до ідеалу, яка генетично пов’язана з романтичною світосприйняттям. Позиція Гоголя, усвідомити себе художником-місіонером, покликаним не лише показати гострі соціальні проблеми і всю глибину морального падіння сучасного йому суспільства і людини, але і вказати шлях до духовного відродження та преображення всіх сторін життя, особливо чітко проявилася в процесі роботи над «Мертвими душами ».

Все це визначило своєрідність жанрової специфіки твору. Очевидно, що поема Гоголя – не традиційна, це нове художнє побудова, що не мало аналогів у світовій літературі. Недарма суперечки про жанр цього твору, що почалися відразу після виходу «Мертвих душ», не вщухають досі. Сам письменник далеко не відразу визначив жанрову приналежність свого твору: вона стала результатом складного творчого процесу, зміни ідейного задуму. Спочатку створюване твір мислилося ним як роман. У листі до Пушкіна від 7 жовтня 1835 Гоголь зазначає: «Мені хочеться в цьому романі показати хоч з одного боку всю Русь … Сюжет розтягнувся на довгий роман і, здається, буде сильно смішний». Але вже в листі Жуковському від 12 листопада 1836 з’являється нова назва – поема. Цій зміні відповідав і новий задум: «Вся Русь з’явиться в ньому». Поступово прояснюються загальні риси твору, який, за задумом Гоголя, має стати подібним древньому епосу – епічних поем Гомера. Він уявляє собі новий твір як російську «Одіссею», от тільки в центрі її виявився не хитромудрий гомерівський мандрівник, а «негідник-набувач», як назвав Гоголь центрального – «наскрізного» – героя своєї поеми Чичикова.

У той же час формується і аналогія з дантовской поемою «Божественна комедія», яка пов’язана не тільки з особливостями загальної тричастинній структури, а й спрямованістю до ідеалу – духовному вдосконаленню. Саме ідеальний початок в такому творі мало стати вирішальним. Але в результаті з усього цього грандіозного задуму закінченою виявилася лише перша частина, до якої насамперед і ставилися слова про зображення Русі тільки «з одного боку». Проте невірно було б вважати, що в першому томі присутній лише сатира. Недарма письменник зберіг для нього жанрове визначення поема. Адже тут, крім зображення реального стану життя, яке викликає протест письменника, є ідеальне початок, явлене насамперед у ліричної частини поеми – ліричних відступах.

Таким чином, своєрідність жанру цього ліро-епічного твору полягає в поєднанні епічного і ліричного (в ліричних відступах) початку, чорт роману-подорожі та роману- огляду (наскрізний герой). Крім того, тут виявляються риси жанру, який виділив сам Гоголь у роботі «Навчальна книга словесності» і назвав його «менший рід епопеї». На відміну від роману в таких творах ведеться розповідь не про окремих героїв, а про народ або його частини, що цілком можна застосувати до поеми «Мертві душі». Їй притаманна воістину епічна широта охоплення і велич задуму, що виходить далеко за межі історії покупки якимсь шахраєм ревизских мертвих душ.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Твір “Карта світу”