Краса в очах того, хто дивиться

Поняття краси переглядається і осмислюється кожну епоху. Її невпинно оспівують всі без винятку діячі культури усіх напрямків. Тут, мабуть, варто розвести такі поняття як краса і ідеал. У цьому контексті ідеал – щось конкретної, співвіднесені з історичним часом. Наприклад, Рубенс оспівував повних красунь, епоха Відродження зверталася до Античності й вихваляючи атлетичні тіла з вираженими формами. Подібні ідеали можна відстежити і за національними особливостями: скажімо, красива китаянка і ефектна європейка будуть абсолютно різними типажами. Так що ідеал завжди має конкретний історичний контекст.

Ще один аспект краси проявляється в тому, що поняття краси виходить за поняття суто жіночого образу. Це поняття має сенс застосовувати і до природи людини взагалі. Тому як краса фізична і духовна збігаються тільки у виняткових випадках.

Розглядаючи красу ще ширше, можна говорити про красу, яка навколо. Це і суспільство, в якому ми живемо, рівень його культури, освіченості, дбайливого ставлення до історичної спадщини, типологія исповедуемого ним цінностей і проч. Це може бути краса навколишнього світу: нескінченне небо, яке є навіть в мегаполісі, краса лісів, полів, яку можна зустріти в літературі, образотворчому мистецтві, шум дощу і спів птахів, які є і в природі і в музиці.

Таким чином, підсумовуючи міркування, хочеться зробити ще одне важливе зауваження, яке вже винесено в заголовок твору. Краса існує, коли на неї звертають увагу, а, отже, важливо вміти побачити прекрасне. І чим ширше буде цей кругозір і вміння, тим більше краси стане в навколишньому світі.

Посилання на основну публікацію