Існує тільки один злочин, який не компенсується, – це зрада своїй Батьківщині

Зрада Батьківщини не числиться серед семи смертних гріхів, описаних Данте Аліг’єрі в «Божественної комедії», однак для більшості людей воно є невиправданим злочином. Любов до батьківщини – щось піднесене, чисте, і зрадити це світле почуття для багатьох неприйнятно як в реальному житті, так і в літературі, в якій є чимало героїв, поплатилися за свої вчинки.

Таким прикладом, безсумнівно, є Андрій з повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба». Він – сміливий козак, який тим часом відчуває себе чужим у Запорізькій Січі. Коли прекрасна полячка звернулася до нього за допомогою, закоханий юнак без роздумів перейшов на бік ворога. Любов до панночки перемогла всі інші його почуття, і він стає зрадником: бореться проти колишніх товаришів, батька і брата, забуває про матір і борг перед Вітчизною. Андрій поплатився за зраду життям – Тарас сам вбиває його. Сцена їх зустрічі виглядає як кару: молода людина вмить втрачає весь свій бойовий запал, покірно підкоряється батьку і не намагається врятуватися. Спокутувала чи смерть його зраду? Відповідь однозначна: ні. Герой помер безславно, «як поганий пес», як про нього говорить Тарас, на відміну від батька і брата, і невідомо навіть, поховали його поляки, згадує про нього панночка.

Іншим прикладом людини, відданого свою Батьківщину, може служити Сергій Тальберг, один з героїв роману М. А. Булгакова «Біла гвардія». У творі описуються важкі для Росії часи – Громадянська війна. Сергій успішно підлаштовувався під кожну нову владу, але в якийсь момент прогадав – ті, про кого він писав невтішні зауваження в газеті, скоро захоплять місто. Герой вирішує убезпечити себе і бігти з країни, при цьому він залишає свою дружину Олену. Якщо Андрій зрадив Батьківщину заради любові, то Сергій зраджує її виключно через свій егоїзм. Цікаво, що Булгаков чітко висловлює своє негативне ставлення до вчинку Тальберга: він порівнює його з пацюком. Згодом читач дізнається, що зрадник збирається одружитися з іншою дівчиною і виїхати в Париж. Таке зрадництво ніщо не зможе спокутувати – герой так і залишиться пристосованцем, нездатним подолати свій егоїзм.

У непрості часи, коли вирішується доля народів, кожен може робити свій вибір самостійно: стати героєм або зрадником? Тоді і проявляється справжня сутність людини, його справжній характер. «Немає вищої ідеї, як пожертвувати власним життям, відстоюючи своїх братів і свою Вітчизну …» – вважав Ф. М. Достоєвський. Але, на жаль, далеко не всі з ним згодні.

Посилання на основну публікацію