Есе про сенс життя

Радуйся ранковій тиші і червоним світанкам. Слухай уважно птахів, які виконують мелодію життя на нотних лінійках проводів. Захоплювався кожною миттю буття. Нехай кожен день стане для тебе відкриттям, а вечір – часом, коли можна підсумувати зроблене за сьогодні.

Не квапся до старості і не квап хід подій. Пружина життя заведена вмілою рукою. Не намагайся копатися в цьому складному механізмі: перетягнеш пружину – вона може лопнути. Або порушиться звичний хід шестерень.

Не поранити серце скалкою користолюбства і злості. Так, світ навколо тебе часом недосконалий, але старайся бачити тільки кращу зі сторін, осяває усмішкою негаразди і старайся все робити так, щоб цей світ став трішки, хай на йоту кращим і добрішим.
Не бреши, перш за все, самому собі. Тому що навіть найменша брехня завжди приховує велику неправду. А по брехні просто жити неможливо. Це – аксіома.

Отримав несподіваний удар долі – Не ний, що не розслаблюйся. Чи не затримуйся в нокдауні більше трьох секунд. На рахунок «три» (це максимум!), Піднімися з колін, випрямися і знову займи стійку: ти ж – боєць! Тільки сильних духом поважають, слабакам ж наносять удари ще і ще.

Кажуть, що чоловік за своє життя повинен зробити три речі: посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина. Все вірно. Тільки будинок цей повинен бути таким місцем на Землі, куди тебе б тягнуло з будь-якої точки – як би не було тобі там, на чужині, добре. Дерево обов’язково має приносити плоди, на крайній випадок – давати прохолоду в жаркий літній полудень. Ну, а син просто зобов’язаний стати такою людиною, яка не тільки повторить своїх батьків, але і зробить крок далі них, за самий горизонт.

Вся твоя життя повинна бути в мільйони разів довше тієї горезвісної рисочки, що розділяє на могильному надгробку дати народження і смерті.

Посилання на основну публікацію