Чим Тараса не влаштовувала життя на Січі?

Тарас Бульба – яскравий персонаж, описаний Миколою Гоголем в однойменній повісті. Він – загартований в боях козак, який не боїться ні шашки, ні шпаги, люблячий бойове ремесло найбільше в житті. Строгий характер і буйну вдачу Тараса розкриваються, як у повсякденному житті, вдома, так і на Січі – він має високий чин полковника і командний дух йому притаманний у всій красі. І хоч Січ є його серцем і душею, не всі в ній влаштовує Тараса, який нетерпимий до всього, що відбувається не по його волі.

Козаки, будучи досвідченими і вправними воїнами, більшу частину на Січі займалися більш прозаїчними справами, ніж ратні подвиги. Обитель славних воїнів, в період між боями, більш нагадувала чи закінчується бенкет, де вина і сивуха ллються рікою, а доблесне зброю забуте і занедбаний. Вічний свято січовиків привносив розкладають настрою в строї воїнства і послаблював їх силу. Тараса Бульбу дуже засмучувало такий стан речей, адже славний козацький рід народжений на світ білий для бойової відваги, подвигів і захисту рідної землі, а не для пиятик з бойовими товаришами і п’яних бешкетів. Його душа тужила і боліла, коли його погляду представлялися такі картини даремного часу козаків на Січі.

Тарас хотів всіляко долучити товаришів до бойового справі і надихнути на даний чоловіча справа, гідне українського козака. Для цього він навіть намовив деяких з них, що знаходяться в хмелю, на переворот на Січі, щоб змінивши кошового отамана, змінити і козацькі порядки, привести військо в бойову готовність, необхідну для бойових походів і ратних перемог над ворогом.

Посилання на основну публікацію