Чайковський “За сестрою”: характеристика Павлуся

Образ Павлуся в романі Андрія Чайковського “За сестрою” – це вичерпне втілення героїзму. Павлусь – це мужній лицар, якому до снаги всі випробування.

Хто такий Павлусь? Це 15-ти річний хлопчина, який є яскравим представником роду Судаків.

До ключових рис характеру Павлуся можна віднести:

  • Найвищі морально-вольові якості: витримка, мужність, готовність до cамопожертви, ненависть до зрадників, справедливий патріотизм;
  • Кмітливість, спритність та не аби який розум: він вміло володіє зброєю та вміє своєчасно застосовувати отримані знання на практиці;
  • Чуттєві риси справжньої людини: вірність, винахідливість, любов до природи та сім’ї, справедливість, вміння орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях.

План-характеристика Павлуся з повісті А. Чайковського “За сестрою”

  • Перш за все Павлусь – це нащадок козацького роду Судаків;
  • Лицарська поведінка Павлуся передається в його братерській любові до сестри;
  • Павлусь має гострий розум, тому швидко засвоює козацькі навички та вміння;
  • Павлусь по-справжньому кохає свою Батьківщину і свій край;
  •  Козацька волелюбність, співчуття до знедолених;
  • Твердість у своїй вірі та власних вчинках;
  • Повноцінна вірність даному слову.

Павлусь – це головний герой повісті А. Чайковського “За сестрою”. Майже все своє життя Павлусь мирно жив зі своєю сім’єю у селі Спасівка, аж поки біда не нагрянула у дім: татари вбили рідних Павлуся, а сестру Ганну забрали у полон. Павлусь вирішує незважаючи ні на що врятувати свою сестру та помститися за смерть сім’ї і вирушає у далеку подорож. Також Павлусь хоче довести самому собі що він – це справжній нащадок прадідів-запорожців, які боронили українську землю від загарбників. Хлопець залишає козаків-побратимів, батька та брата і йде в Крим визволяти сестру з полону.

Тяжка доля випала Павлусю: його декілька разів продавали в рабство, примушували дуже тяжко працювати та карали, але він мужньо переніс усі випробування долі. Адже тільки мужнім сміливцям доля усміхається. Девлет-гірей, бачачи наполегливість Павлуся відпускає його та Ганнусю з полону і вручає охоронну грамоту, завдяки котрій їх в дорозі додому не чіпають татари.

Ось так, дякуючи самопожертві, відвазі і терпінню молодий Павлусь зміг розтопити кремезне серце Девлет-гірея та звільнити з полону себе і  рідну сестру. останні слова, які почув Павлусь від Девлет-гірея були такими: “Добре в тебе серце, хлопче!”

Посилання на основну публікацію