Біографія Михайла Горбачова

Горбачов Михайло Сергійович (р.1931) – російський і радянський політик, займався громадською і державною діяльністю. В СРСР він був останнім на посадах генерального секретаря ЦК КПРС і Голови Президії Верховної Ради СРСР, першим в історії і одночасно останнім Президентом Радянського Союзу. У 1990 році став володарем Нобелівської премії миру.

Народження і сім’я
Миша з’явився на світ 2 березня 1931 на Ставропіллі. Зараз ця область називається Ставропольський край, а тоді іменувалася краєм Північно-Кавказьким. Народився він в Медведенском районі в селі Привільне. Сім’я його була селянська і інтернаціональна, російсько-українська, так як рідня матері приїхала на Ставропіллі з Чернігівської губернії, а батьківська – з Воронежа.

Дід по батькові, Горбачов Андрій Мойсейович, 1890 року народження, вів одноосібне селянське господарство. У 1934 році його помилково звинуватили в зриві посівного плану, за що він був засуджений і засланий на заслання в Сибір. Через пару років діда звільнили. Повернувшись в рідні краї, він став членом колгоспу, де пропрацював до останніх своїх днів. Помер в 1962 році.

Дід по маминій лінії, Гопкало Пантелей Юхимович, 1894 року народження, був чернігівським селянином. Ще в молодості він переїхав на Ставропіллі, де займав пост голови колгоспу. У 1937 році його звинуватили в троцькізмі, заарештували, більше року він пробув у в’язниці, де чоловіка піддавали жорстоким тортурам. Його вже засудили до вищої міри покарання, але в лютому 1938 року на черговому пленумі змінилася «лінія партії», в результаті чого діда виправдали і відпустили. Помер він в 1953 році.

Уже після розвалу СРСР Горбачов розповідав в інтерв’ю, що ніколи не брав радянський режим, на це вплинули біографії і репресії його дідів.

Михайло Горбачов
Папа, Горбачов Сергій Андрійович, народився в 1909 році, працював у колгоспі комбайнером. Як тільки почалася війна, він пішов на фронт. Одного разу родина отримала похоронку на Сергія Андрійовича. Але незабаром прийшло від нього лист і з’ясувалося, що похоронку прислали помилково. Батько Михайла Горбачова пройшов всю війну і отримав медаль «За відвагу» і два ордени Червоної зірки. Коли Михайлу в житті бувало погано, важко або боляче, він завжди знаходив підтримку у свого батька. Сергія Андрійовича стало в 1979 році.

Мама, Марія Пантеліївна Гопкало, народилася в 1911 році, також працювала в колгоспі.

Дитинство і юність
Дитячі роки Михайла проходили, як і у будь-якого радянського дитини 30-х років, поки не прийшла війна. Це страшна звістка хлопчик зустрів уже в усвідомленому віці. Папа відразу пішов воювати, а в кінці літа 1942 року село було окуповано німецькими військами. Під окупацією вони жили більше п’яти місяців, поки в лютому 1943 року їх не звільнила радянська армія.

У звільненому селі відразу стали готуватися до посівної, а чоловіків не вистачало катастрофічно. Тому 13-річному Михайлу довелося поєднувати навчання в школі з роботою в колгоспі, періодично він підробляв на машинно-тракторної станції (МТС). На цьому дитинство Михайла Горбачова закінчилося, і почався трудовий шлях, який розвивався дуже стрімко:

1946 рік – Михайло вже навчався керувати комбайном, підробляв помічником у комбайнерів.
1949 рік – ударно брав участь в зерновий прибирання в колгоспі, за що вперше був представлений до нагороди – ордену Трудового Червоного Прапора.
1950 рік – став кандидатом в ряди Комуністичної Партії, його рекомендували директор школи і вчителя. Завершив середню освіту, отримавши срібну медаль. Без іспитів був зарахований студентом Московського державного університету імені Ломоносова (на це йому давали право зароблені нагороди).
1952 рік – вступив до лав КПРС.
1955 рік – отримав червоний диплом про закінчення юридичного факультету МГУ.

Державна служба

Закінчивши університет, Михайло поїхав до Ставрополя, однак за розподілом в крайовій прокуратурі він пропрацював лише десять днів. За власною ініціативою він став займатися звільненій комсомольській роботі. На цьому терені його кар’єра розвивалася дуже стрімко:

 

1955 рік – у відділі пропаганди і агітації працював на посаді заступника завідувача.

1956 рік – обраний першим секретарем міського комітету комсомолу Ставрополя.

1958 рік – переведений другим секретарем крайового комітету комсомолу Ставропілля.

1961 – призначений на посаду першого секретаря комітету комсомолу Ставропольського краю.

1962 рік – працював парторгом крайового комітету в територіально-виробничому колгоспно-радгоспному управлінні Ставропілля.

1963 рік – в Ставропольському крайовому комітеті КПРС завідував відділом партійних органів.

1966 рік – обраний на посаду першого секретаря міського комітету КПРС Ставрополя.

У 1967 році Михайло отримав ще один диплом про вищу освіту. Він навчався заочно в Ставропольському сільськогосподарському інституті на економічному факультеті, вибрав спеціальність агронома-економіста. Були у Горбачова спроби піти в науку, він писав дисертації, але партійно-державна служба все-таки цікавила його більше.

З 1974 року протягом трьох скликань Горбачов був депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР від Ставропольського краю, де був членом комісії з охорони природи, потім очолив комісію у справах молоді.

У листопаді 1978 року Горбачова обрали секретарем ЦК КПРС, після цього він остаточно влаштувався з родиною в Москві.

Вищий керівник Радянського Союзу

У березні 1985 року помер генеральний секретар ЦК КПРС К. У. Черненко. Політбюро ЦК КПРС зібралося на засідання, де міністр закордонних справ СРСР А. А. Громико висунув на посаду, що звільнилася кандидатуру Горбачова. З березня 1985 року Михайла Сергійович став Генеральним секретарем ЦК КПРС, на цій посаді він пропрацював до серпня 1991 року.

У березні 1990 року Горбачова обрали першим в історії СРСР Президентом, він же став і останнім політиком, спромоглася такого поста.

Що вдалося зробити Горбачову для своєї країни під час перебування на вершині влади? Повільно, але повністю її розвалити. До цього призвів цілий ряд, висунутих їм ініціатив:

Прискорення. Це гасло він висунув відразу після того, як зайняв найвищу посаду в країні. Мався на увазі різкий (прискорений) зростання добробуту радянського народу і промисловості. Результат виявився протилежним – вибуття виробничих потужностей і початок кооперативного руху.

Ледве зайнявши найвищу посаду, Михайло Сергійович оголосив антиалкогольну компанію. В результаті виробництво алкоголю скоротилося, було вирубано більшість виноградників, в магазинах зник цукор, так як багато зайнялися самогоноварінням.

На початку 1987 року Горбачов дав старт «перебудови», в результаті якої підприємства переводилися на госпрозрахунок, самоокупність і самофінансування, що призвело до ринкової економіки.

Після Чорнобильської аварії 26 квітня 1986 року, Горбачов дав вказівку провести першотравневі демонстрації в багатьох містах, де це було ризиковано для здоров’я людей.

З ініціативи Горбачова почалася кампанія по боротьбі з нетрудовими доходами, в ході якої постраждали репетитори, продавці домашнього хліба і квітів, шофери, які займалися приватним візництвом, і багато інших.

У магазинах зникли продукти, була введена карткова система, більш ніж в два рази зріс зовнішній борг СРСР, а золотий запас країни і показники темпів зростання радянської економіки впали більш ніж в десять разів.

Позитивними результатами його правління стали:

повернення з політичного заслання академіка Сахарова;

реабілітація жертв, репресованих Сталіним;

відродження святкування Різдва Христового на державному рівні і оголошення цього дня (7 січня) неробочим.

В кінці 1991 року після того, як одинадцять союзних республік підписали Біловезьку угоду про припинення існування Радянського Союзу, Горбачов склав із себе повноваження Президента СРСР.

У 1992 році заснував Горбачов-фонд, який займається політологічними та соціально-економічними дослідженнями. Він є Президентом цього фонду, а також головує в правлінні Міжнародної екологічної організації – Зелений Хрест.

Історія однієї-єдиної любові

Це була осінь 1951 року. Михайлу було двадцять років. Він, молодий студент юридичного факультету МГУ, готувався до занять, коли в кімнату гуртожитку увірвалися друзі, які навперебій кричали йому кидати підручники і йти з ними в клуб.

У студентському культурному клубі було дуже багато гуртків і секцій, а кілька разів в тиждень там проводили танці. У цей день якраз і намічалася танцювальна програма. Поки йшли в клуб, хлопці весь час обговорювали нову надто діяльну і симпатичну дівчину – Раю Титаренко.

Михайло побачив її, коли вона танцювала з іншим хлопцем. Раїса була скромно одягнена, і не сказати, щоб блищала красою. Але Мишко сам не міг зрозуміти, чому заворожила його ця дівчина з першого погляду. Рая його взагалі не помічала. Та й навіщо їй потрібен був хтось інший, коли у неї вже був наречений, і намічалася весілля. Однак доля все перевернула і розставила по своїх місцях.

Коли Раїса знайомилася з батьками свого нареченого, вона їм не сподобалася. Мама хлопця потім доклала всіх зусиль, щоб їх син більше з цією дівчиною не зустрічався. Звичайно, Рая важко переживала такий розрив. Деякий час вона не приходила в клуб. А коли прийшла з подружками, Михайло більше не став втрачати часу, підійшов і зголосився Раїсу проводити. Це була їхня перша спільна прогулянка, більше вони вже не розлучалися ніколи.

Миша і Рая стали зустрічатися, ходили в кіно, любили гуляти в парку і їсти морозиво, бродити по Москві, взявшись за руки. А коли прийняли рішення одружитися, Михайло все літо працював в рідному колгоспі комбайнером, щоб заробити грошей на весілля. Вони одружилися на початку осені 1953, великий весілля не святкували, але потім не було жодного року, щоб подружжя не відзначили річницю народження своєї сім’ї.

У 1954 році Михайло з Раєю чекали народження дитини, для хлопчика підібрали ім’я – Сергій. Але за наполяганням лікарів вагітність штучно довелося перервати за згодою Раїси, так як незадовго до цього вона перенесла ревматизм, що дало ускладнення на серце.

У 1955 році подружжя закінчили навчання у вищому навчальному закладі і поїхали на Ставропіллі. Тут здоров’я Раїси покращився, і в січні 1957 вона народила довгоочікувану доньку, дівчинку назвали Іриною.

 

Дружина Михайла займалася викладацькою діяльністю, читала лекції у вищих навчальних закладах Ставропілля. Переїхавши до Москви і захистивши дисертацію, вона отримала кандидатський ступінь, читала лекції з філософії в МГУ.

Коли Михайла Сергійовича обрали генеральним секретарем ЦК КПРС, Раїса зайнялася активною громадською діяльністю. Вона всюди супроводжувала свого чоловіка, їздила з ним за кордон, брала на батьківщині іноземні делегації. Неодноразово багато зарубіжні видання називали її «Леді року», «Жінка року».

Після відставки Горбачова подружжя проживало на відомчої дачі, Раїса займалася благодійністю і вихованням двох онучок Ксенії і Насті.

Подружжя Горбачова мріяли зустріти Новий 2000 рік у місті любові Парижі. Але влітку 1999 року медики діагностували у Раїси онкологічне захворювання лейкоз. У терміновому порядку вони полетіли до Німеччини, де Рая почала проходити курс хіміотерапії. На жаль, нічого не допомогло. 20 вересня 1999 року його померла, не доживши трохи більше трьох місяців до Нового 2000 року.

Але перед самим новорічним святом Михайло Сергійович сказав дочки і внукам, що обіцянка треба виконувати. І вони всі разом полетіли в Париж, як хотіла дружина, мама і бабуся.

Вже більше сімнадцяти років кілька разів на місяць Михайло Сергійович приїжджає на Новодівочий цвинтар на могилу, де покоїться одна-єдина і найголовніша любов всього його життя.

Посилання на основну публікацію