Біографія Марини Цвєтаєвої

1 Дитинство і юність
2 Роки творчості перед громадянською війною
3 В еміграції
4 Смерть

Дитинство і юність
Марина Іванівна Цвєтаєва народилася 26 вересня 1892 року в родині московського професора і піаністки з німецько-польським корінням. Мати поетеси була другою дружиною Івана Цвєтаєва. Від першого шлюбу під його опікою залишилося двоє дітей. Другий союз подарував ще двох дочок – Марину і Анастасію.

Дитинство майбутньої поетеси пройшло в Москві і Тарусі (тут нині встановлено кенотаф Цвєтаєвої). Ази початкової освіти Марина отримувала в жіночій гімназії. Далі були школи в Швейцарії (1903), Німеччині (1904-1905) і короткий курс лекцій в Сорбонні в Парижі (літо 1909 го).

У 1906 році Марина переживає першу в своєму житті втрату – смерть матері. З цих пір єдиною близькою їй людиною виявляється сестра Ася.

Роки творчості перед громадянською війною
Марина писала вірші ще з самого раннього дитинства. Перший друкований збірник віршів «Вечірній альбом» вийшов в 1910 році. Поетеса видала його за власні гроші. Завдяки «Альбому» Цвєтаєву помічають імениті поети того часу. Вона набуває багато нових знайомих і поступово входить в суспільство поетичної еліти.

Літо 1911 Марина проводить на дачі Максиміліана Волошина в Коктебелі, де знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм Ефроном. Через кілька місяців, у січні 1912 року, вони одружилися. А у вересні народилася їхня перша донька Аріадна (Марина завжди кликала її Алей).

У цьому ж році виходить друга збірка поезій «Чарівний ліхтар».
У 1913 році, знову проводячи літо в Коктебелі, Марина знайомиться з відомою на той момент поетесою і перекладачкою Софією Парнок. Між ними зав’язується роман. Це знайомство Цвєтаєва пізніше назве першої катастрофою в своєму житті.

Натхненна новими почуттями Марина видає в 1913 році третю збірку віршів «З двох книг». А вже через півтора року, розбита розставанням з Софією, вона пише цикл віршів «Подруга», присвячений своєму захопленню.

Цвєтаєва була влюблива по натурі. Ефрон знав про всі пригоди своєї дружини, але прощав їй все. Вона ж, у свою чергу, завжди залишалася з ним. Але революція 1917-го і громадянська війна розлучили їх на довгих 4 роки. Сергій пішов в армію білих, Марина залишилася в Москві вже з двома дочками – в 1917 році народилася маленька Ірина.

Нестерпна бідність і тяжкі умови життя змусили Марину на час віддати дочок в притулок в Кунцево. Згодом трирічна Іра померла в притулку, а Алю Цвєтаєва забрала назад до себе.

В еміграції

У 1921 році з’явилися звістки від Ефрона, а в 1922 році Марина з дочкою виїжджає до нього за кордон. Сергій навчався в Празькому університеті. Марина спочатку жила в Берліні, але дуже скоро переїхала в передмістя Праги, де провела наступні три роки.

Сергій знайомить Марину зі своїм другом Костянтином Родзевичем. Цвєтаєва закохується в Родзевича. Між ними зав’язується недовгий роман, який був закінчений з ініціативи Костянтина. Незадовго після цього, в 1925 р, Цвєтаєва народила сина Георгія (Мура). Таємницю батьківства вона не відкрила нікому, але Ефрон вважав його своїм.
Вірші, написані за цей час, залишаються в більшості своїй невиданими.

Після народження сина сім’я переїжджає в Париж. Тут в 1928 році виходить черговий збірник віршів «Після Росії», а через два роки з’являється цикл поезій «Маяковському». Але набагато більшою популярністю в роки еміграції користується проза Цвєтаєвої.

У 1937 році Ефрон і Аля повертаються в СРСР, а через два роки до них приїжджають і Марина з Муром. В цьому ж році чоловіка і дочку заарештовують. У 1941-му Сергія розстріляли. Аля була відправлена ​​на заслання, де провела 15 років.

смерть
Після початку війни Цвєтаєва з сином змушені були евакуюватися. 18 серпня вони прибули в Елабугу. Звідти Марина планувала відправитися в Чистополь – до інших евакуйованим літераторам.

26 серпня вона їздила в Чистополь підготувати місце для переїзду. 28 серпня повернулася в Єлабугу, а вже 31-го покінчила життя самогубством. Марина Цвєтаєва повісилася в будинку Бродельщікових в Єлабузі, де зупинилася з сином на постій.
Похована поетеса на Петропавлівському кладовищі в Єлабузі.

Посилання на основну публікацію