Біографія Людмили Марківни Гурченко

1 Дитинство і юність (1935-1952)
2 Студентські роки (1953-1958)
3 Актриса кіно (1956-2011)
4 На сцені театру (1963-2008)
5 Смерть (30.03.2011)

Дитинство і юність (1935-1952)

Людмила Марківна Гурченко народилася 12 листопада 1935 року в Харкові. Від матері, Олени Симонової, Люсі дісталася дворянська кров, аристократична краса і неймовірна жіночність. Від батька, Марка Гурченко, який був спадковим селянином, дочка успадкувала неймовірну цілеспрямованість, працьовитість і стійкість характеру.
У роки війни батько був на фронті, а Люся з мамою весь час перебували в окупованому Харкові. Вже тоді в маленькій дівчинці пробуджувалася артистка – Люся співала німцям, щоб заробити їжу.

В школу Людмила Марківна пішла майже в 8 років (1943 р), а через рік стала вчитися в музичній школі ім. Бетховена.

Студентські роки (1953-1958)
1953 рік відкрив перед Людмилою Марківною буквально новий для неї світ. Вона переїхала до Москви і вступила до ВДІКу (майстерня Т. Макарової і С.Герасимова), де відразу ж зарекомендувала себе різнобічної артисткою.

Через три роки відбувся дебют Гурченко в амплуа актриси кіно. Вона зіграла роль Люсі в картині «Дорога правди». Фільм не отримав такої вражаючої слави, як наступна стрічка «Карнавальна ніч». Після ролі Олени Крилової до Гурченко прийшла всенародна слава, а пісня «П’ять хвилин» стала мало не гімном новорічної ночі.

Однак фортуна була прихильною до актрисі. У 1957 році, під час зйомок фільму «Дівчина з гітарою» (сценарій був написаний спеціально для Гурченко), Людмилу викликав до себе міністр культури СРСР М. Михайлов. Їй було запропоновано співпрацювати з КДБ, але актриса опинилася. Після цього почалася негласна цькування Гурченко, яка тривала близько десяти років.

Актриса кіно (1956-2011)
Спочатку за Людмилою Марківною закріпилося амплуа акторки легкого і музичного жанрів. Але вона хотіла грати також і серйозні драматичні ролі. У 1976 році виходить фільм «Двадцять днів без війни», в якому вона грає головну роль.
«Сибіріада» А. Кончаловського з Гурченко в головній ролі в 1979 році отримує Гран-прі Каннського фестивалю. У цьому ж році виходить фільм М. Михалкова «П’ять вечорів». У ньому Людмила Марківна грає самотню жінку, що зустрілася нарешті з чоловіком через довгі роки після війни.

Зніматися в кіно Гурченко не припиняла майже до самої смерті. На її акторському рахунку 96 картин, включаючи документальні та біографічні стрічки.

На сцені театру (1963-2008)
Крім кінематографа Людмила Марківна займалася також і театральною діяльністю. З 1963 по 1966 роки вона грає на сцені Московського театру «Современник». Паралельно актриса бере участь у постановках Театру-студії кіноактора.
З 1991 по 1997 роки Гурченко виступає в Школі сучасної п’єси, Театрі А. Чехова, Московському академічному театрі сатири. З 1998 по 2008 рік Людмила Марківна періодично з’являється на сцені ТО «Дует».

Смерть (30.03.2011)
Останні роки життя Людмила Марківна не припиняла свою творчу діяльність. Буквально за тиждень до смерті актриса закінчила сценарій фільму «Танцплощадка», в якому могла виступити режисером.

Першим вісником трагічних подій став перелом стегна внаслідок падіння (середина лютого 2011 р) – Гурченко посковзнулася на порозі будинку, повертаючись з прогулянки з собаками. Після операції і лікування, 6 березня вона повернулася додому. А вже 30 березня актриса відчула себе дуже погано. Її госпіталізували, але врятувати Людмилу Марківну не вдалося. Вона померла у віці 75 років від тромбоемболії легеневої артерії.
Похована актриса на Новодівичому кладовищі поряд з О. Янковським і В. Тихоновим.

Посилання на основну публікацію