Аналіз вірша «У глибині сибірських руд» Пушкіна

У 1827 році був надрукований вірш Олександра Пушкіна «У глибині сибірських руд», яке вважається проявом поетом його громадянської позиції і мужності. Присвячено воно друзям-декабристам, які в цей час були в сибірському засланні. Гаряче і щиро поет мовить про те, що чекає амністію друзів і сподівається, що дуже скоро вони здаються на свободу. Але історичні факти вказують на те, що звільнення для декабристів сталася лише в 1855 році.

Поет звернувся до цієї теми лише тільки після того, як дружини і нареченої декабристів, не замислюючись, вирушили до Сибіру, ​​випробовуючи позбавлення. Ці жінки, зробивши подвиг, позбулися всього: положення в суспільстві, титулу, багатства. Але це не зупинила їх. Особливе враження справила на поета зустріч з Марією Раєвської перед її від’їздом до чоловіка. Колись і сам Олександр Пушкін був у неї закоханий. Вона першою поспішала до чоловіка – відомого декабристу Сергію Волконському, який мав відбути на каторзі двадцять п’ять років.

Основна віршована тема цього пушкінського твори – це тема громадянина та громадянського обов’язку, тема вірності ідеалам. Олександр Пушкін створював своє твори, сподіваючись, що воно обов’язково буде прочитано декабристами. Це послання для них, адже серед декабристів, які перебували тепер на каторжних роботах в Сибіру і друзі його юності, з якими він колись навчався в ліцеї в Царському селі. Він намагався донести їм, що він своїми думками знаходиться з ними і продовжує сподіватися на краще. Через весь текст вірша проходить думка про те, що цей жахливий сон повинен скоро закінчиться і ці люди знову опиняться на волі. Звідси і такий насичений і емоційний тон пушкінського вірша.

Відомо з історії декабристського повстання, що вони зазнали поразки. Але по-іншому в той час і не могло бути, тому що російське суспільство не було ще до цього готове. Але і декабристи теж не могли вчинити інакше, тому що вони були справжніми патріотами своєї країни. І хоча вони постраждали, були заслані в рудник і змушені були стати каторжниками, але їх рух не було марним і їх дії знайшли відгук у багатьох серцях людей.

Одним їх таких патріотів, які підтримували декабристів, був і Олександр Пушкін. У той час, коли відбулося повстання декабристів, поет перебував на засланні. Але його відразу після події Микола Перший повертає із заслання і запрошує на бесіду. Вона була довгою, де цар намагався переконати поета в тому, що всі його дії спрямовані лише на благо народу. Уважно вислухавши його, Олександр Пушкін залишився при своїй думці і своїх поглядів не змінив. Не став він відрікатися і від своїх друзів-декабристів. Але навіть після розмови наодинці з царем, розуміючи, яку небезпеку він себе наражає, Олександр Пушкін продовжує слати своїм друзям захоплені листи, в яких були вірші.

Отже, жанр пушкінського вірша «У глибині сибірських руд» – дружнє послання, в якому чітко зрозуміла і зрозуміла громадянська позиція автора. Серед художньо-виразних засобів, які використовує поет, виділяється особлива термінологія, яка вказує на повстання і на те, які його наслідки: кайдани, каторга, затвори, підземелля, темниці. Епітети автор використовує часто, надаючи особливу поетичність твору: праця скорботний, затвори похмурі. Порівняння допомагають передати відносини самого Олександра Пушкіна: нори каторжні, а голос поета вільний.

У пушкінському тексті використовується і алітерація, яка надає тексту твердість і рішучість. Це досягається шляхом численного використання літери «р» в першому рядочки: сибірських, руд, терпіння, горде, пропаде, праця, поривання. Розмір пушкінського тексту – чотиристопний ямб.

Посилання на основну публікацію