Аналіз вірша «Творчість» Ахматової

Вірш «Творчість» створено поетесою в 1836 році. У ньому вона показує творчий поетичний процес. У кожного поета процес створення вірша відбувається своєрідно. У Ахматової видно первісна хаотичність, заплутаність, що панує в думках. Все досить невизначено: у вухах не замовкає бій годинника, далеко чути гуркіт грому, їй ввижаються якісь стогони і скарги. Але все таємниче і незрозуміле поступово звужується до тих пір, поки не формується основна ідея, думка, фундамент, на якому і буде грунтуватися будівництво нового твору: «Але в цій безодні шепотів і дзвонів Встає один все переміг звук».

Найважчий етап вже позаду. Далі в справу вступають талант і майстерність, божий дар поетеси. І ось рядок замінює рядок, рима нанизується на риму «І вірш вже звучить, запалу, ніжний, На радість вам і мені».
Частина вірші, в якому поетеса перебуває ще в пошуку, зображує метушню і шум повсякденної реальності. Але як тільки думка знайдена, здійснюється перехід в світ самої поетеси, в якому чутно навіть як росте трава. У реальному житті такого не почуєш. Тобто поетеса проводить грань між реальним світом і світом поета, в якому він творить.

У вірші, нехай і слабо, відчувається вплив символізму. Характерні для символізму елементи містицизму несуть в собі «невпізнані і полонені голосу, скарги і стогони, звужується таємний коло» з її вірші. Але містицизм, а в цілому і символізм Ахматової відмінний від традиційного.

Містицизм для символістів служив догляду від розчарувала їх дійсності в світ ідеалів і мрій, тоді як для Ахматової він тісно пов’язаний з реальністю. Адже час створення вірша було досить тривожне. Багато інакодумці зазнали репресій. Багатьох з них поетеса знала особисто. Можливо, це їхні скарги і стогони ввижалися їй.

Як і Пушкін, Ахматова вважає, що для поета немає низьких і піднесених тем. Все може стати предметом його оспівування, з усього може виникнути вірш: «Коли б ви знали з якого сміття Зростають вірші, не відаючи сорому …».

Проста розмовна мова, характерна для даного вірша, одна з головних рис усієї творчості Ахматової взагалі. Іншою характерною особливістю творчості Ахматової є використання неповних рим, що проявило себе і в цьому творі: стогони-дзвонів, свіжий-ніжний.

Посилання на основну публікацію