Аналіз вірша «Сон» Лермонтова

Після прочитання чудового вірша «Сон», написаного Михайлом Юрійовичем Лермонтовим, воістину великим російським поетом і прозаїком 19 століття, я зрозуміла для себе, що воно несе в собі досить глибокий зміст, а також дійсно показує своєму читачеві все почуття і переживання, які в той час доводилося відчувати автору цього твору.

Перш за все, хотілося б відзначити, що вірш було написано в досить важкий час для самого Лермонтова. Поет написав його під час своєї другої посилання на Кавказ. Це витвір мистецтва наповнене вельми трагічним настроєм, а в ліричного героя даного вірші, безумовно, можна розглядати самого Михайла Юрійовича, який передбачав свою швидку смерть.
Варто зауважити і той важливий факт, що це далеко не єдина його вірш, де він як би пророкує те, що буде відбуватися з ним в його майбутнього життя. Багато літературознавці, а також його сучасники з упевненістю говорять навіть про те, що цей чоловік був не тільки чудовим поетом і прозаїком, а й пророком. Багато і до цього дня задаються питанням цього його дару. Також про це може свідчити і той важливий факт, що Лермонтов вірив в різні прикмети.

Як можна помітити, вірш складають 2 частини: реальна і вигадана. Перша розповідає про юнака, який лежить з кулею прямо в своїх грудей. До результату його життя залишилися лічені хвилини, але раптово він бачить сон. Тут вже починається друга, більш радісна, частина, в якій перед ним постає його рідний будинок, він знаходиться на розкішному прийомі, юні особи говорять про нього, і лише тільки одна з цих прекрасних дівчат стоїть осторонь і мовчить. Після цього їй сниться те, що він, її коханий, лежить в долині Дагестану з кулею в груди. 15 липня 1841 Лермонтов дійсно був убитий під час дуелі, як він і передбачав у своєму творі. Одне лише виявилося невірним: він би зовсім самотній, і вдома, на жаль, його абсолютно ніхто не чекав, а кохана дівчина була тільки в його мріях.

Якщо більш глибоко вникати в суть цього чудового вірша, то, безумовно, можна зрозуміти, що Михайлу Юрійовичу Лермонтову в цей період його життя було досить самотньо, його пригнічував режим того часу, то, як править імператор. Під час написання цього твору великий поет як би вихлюпує всю свою гіркоту і переживання з цього приводу. Також читачеві зрозуміло і те, що ліричний герой змирився зі своєю долею, а, отже, і сам М.Ю. Лермонтов скорився долі і своєї неминучої загибелі.

Ще видно і те, що головною, але, на жаль, нездійсненною мрією для поета є повне досягнення гармонії з самим собою і зі своїми думками, а також з-за свого самотності він думає про справжню любов. Слід зауважити і те, що цей вірш має малу кількість різних виразних засобів мови, наприклад, епітетів або різноманітних метафор, якими наповнені інші твори цього великого російського класика, але, незважаючи на це воно абсолютно точно передає всі ті переживання і почуття ліричного героя в момент загибелі.

У цьому воістину чудовому творі мистецтва можна знайти нотки містики і фаталізму, але при цьому його наповнює глибокий сенс, який вніс в свій вірш великий М.Ю. Лермонтов.

Посилання на основну публікацію