Аналіз вірша «Розмова книгаря з поетом» Пушкіна

Історія створення віршованого твори Олександра Сергійовича Пушкіна «Розмова книгаря з поетом» така: написано воно було поетом в той час, коли він перебував у Михайлівському. Дата створення шедевра – 1824 рік. Замислювалося воно автором як якесь передмову до його незвичайного роману у віршах, який тепер відомий, як «Євгеній Онєгін».

Але автор постарався передати свою думку і ідею, яку до цього висловлював в листі одному Казначееву. Тоді в своєму дружньому посланні він стверджував, що його втрачена кар’єра, та й то платню, яке їм тепер уже втрачено назавжди – все це стало результатом його відставки, але для автора вірша зовсім неважливо і не має особливого значення. Він пише, що його літературний заробіток дає набагато більше, ніж він мав до цього.
Пушкін стверджував, що пише свої твори тільки, коли є натхнення. Його неможливо змусити працювати, воно приходить само. Але як тільки натхнення дозволяє написати віршоване творіння, то вже готові вірші є товаром. Відомо, що саме Олександр Сергійович першим став заробляти своїм літературною працею, а це значить, що він став першим професійним поетом в Росії.

Всі твори Олександра Пушкіна до вірша «Розмова книгаря з поетом» були написані в романтичний період його творчості. Але цей твір яскраво показало початок кризи романтизму в ліриці поета. Тому він і хотів зробити його невеликим вступом до твору, яке відноситься до реалістичного напряму. Вийшло у поета якесь прощальне твір для романтизму. Дослідники пушкінського творчості відносять цей віршований шедевр до філософської лірики Пушкіна, яка піднімає основні проблеми творчої свободи.

Вірш «Розмова книгаря з поетом» побудовано у вигляді діалогу поета і продавця книг. Але варто розуміти, що це зовнішня оболонка цього віршованого тексту. Насправді це монолог поета, в якому є межі існування: романтична і прагматична. Але повернемося до самого тексту вірша. Продавець книг перший починає цей жартівливий монолог, а деякі критики відзначають, що репліки книгопродавца носять іронічний характер. Отже, торговець книг захоплений поетичним талантом свого співрозмовника, тому він готовий оплатити ту ціну за поему, яку назве автор.

Згадує автор і той час, коли своє натхнення, свій дар плекав, тому і творіння зберігав свято, не маючи наміру на суд навколишнього його натовпі віддавати свої трепетні почуття. Але продавець книг вважає, що якби віршовані твори не продавалися, то автор ніколи не дізнався, що таке слава. Але сам Олександр Сергійович не бажає слави, так як вважає, що справжній поетичний творець повинен померти без неї, нікому невідомим. Продавець книг в цій суперечці не поступається, і щоб довести свою думку, він наводить приклади з літератури. Він каже, що такі відомі всьому світу поети романтичного напряму, як Жуковський і Байрон теж не думали про славу, але при цьому свої твори вони дарували цього світу і ніколи не були вони бідняками, продаючи свою працю.

Продавець книг утверджує думку про те, що автор поетичних творінь своїми віршами має величезний вплив на людей, виправляючи їх життя. Тому він благає писати, адже особливо жінки люблять його творіння. Але поетові не потрібні захоплені жіночі серця, він відчув це вже в молодості і тепер це вважає своєю помилкою. Але є одна жінка, якій він міг адресувати всі свої вірші, але вона не потребує його захопленні.

Тоді в творі звучить найважливіше питання, який є кульмінацією всього твору. Він запитує у поетичного творця, що ж для нього найважливіше в житті. І той, не замислюючись, відповідає, що для нього найважливіше – це свобода. Але цікава і остання репліка продавця книг в цьому діалозі, де він говорить, що зараз настав особливий залізний вік, в століття торговий неможливо знайти свободу, якщо в кишені не мати грошей.

Тому продавець книг все-таки намагається умовити поета продати йому свій рукопис, стверджуючи, що процес її створення – найважливіший етап для будь-якого творця, але ж читачеві не тільки необхідні, але навіть і корисні такі твори. І цей аргумент є досить переконливим і поетичний творець заради цього навіть переходить на прозовий текст.

Посилання на основну публікацію