Аналіз вірша Пушкіна «Хмара»

Вірш «Хмара» – ще один яскравий приклад романтичних настроїв Пушкіна. Під пером поета оживає післягрозовий свіжий сонячний день. І тільки самотня хмара, мчить по чистому небу, нагадує про недавню бурі.

Поет – прихильник розчулення і спокою. Тому відчувається його радість з приводу того, що пройшла гроза: «Пора миновалась, земля освіжилася, і буря промчала». І нетерпіння з приводу того, що залишилися ще сліди від минулої бурі: «Одна ти печаль радісний день». Разом з тим поет розуміє і необхідність для жадібної землі дощу. Тут відчувається асоціація з людськими почуттями: неможливо належним чином оцінити щасливі хвилини свого життя, якщо не знатимеш і гірких хвилин. Звідси і нетерпіння поета, що вимагає зникнення хмари: «Досить, сховайся! Пора миновалась … », тобто поет хоче повного, чи не затьмареного нічим насолоди свіжим літнім днем, а асоціативно радістю, так як він вже знає їй ціну.
Використовувані поетом епітети відповідають його відношенню до тих чи інших природних явищ. Негативне ставлення до хмари, як останнім відлунням залишилася в минулому бурі, та й до самої бурі передається за допомогою наступних епітетів: сумовита тінь, грізно обвивала, таємничий грім. Сонячний день постає в нашій уяві завдяки словосполученням ясна блакить, радісний день, пестячи листочки.

Вірш витримано в пушкінському дусі і свідчить про чудову здатність поета декількома штрихами створювати цілі об’ємні картини, більш того, передавати через картини природи людські настрої, показуючи тим самим нерозривний зв’язок, який існує між людиною і природою. Можливо, це є і причиною того, що Пушкін звертається до хмари як до одухотвореної. Бути може, хмара символізує неспокійну людську душу, яка пройшла через життєві негаразди, наповнилася агресією, подібно до того, як хмара наповнюється дощем, звільнилася від своєї агресії, немов вибухнула буря, і заспокоїлася, досягнувши гармонії.

Можна і з іншого аспекту розглядати вірш. А що якщо хмара символізує людину, зокрема поета, що з’явився не в той час і не там, тому й не понятого ніким і вимушеного піти, подібно до пророка Лермонтова.

Посилання на основну публікацію