Аналіз вірша Пушкіна «19 жовтня»

✅ Для поета Олександра Пушкіна, як і для його ліцейських друзів, дев’ятнадцяте жовтня стало особливим днем, коли почалася їх дружба і коли була відкрита їх школа, яка потім залишила лише тільки добрі і теплі спогади. Багато поетів, які навчалися в Ліцеї, присвячували свої віршовані твори і цієй чудовій школі і своїм друзям, з якими вони намагалися не втрачати зв’язок. О. Пушкін написав багато віршованих творів, де основною темою стала дружба і ліцей. Відомо, що цей прекрасний пушкінський вірш, який починається зі слів «Безмовно ліс…» був написаний «опальним» поетом в Михайлівському, коли той перебував на засланні. Він дивний і по своєму ритму, який співзвучний з музикою, і за будовою, і навіть по тому, як висловлює автор свої думки.

Сюжетна лінія, обрана поетом, така: в ньому чергуються приємні і світлі спогади автора з похмурим часом, коли поет відірваний від світу і не може, як раніше, тепер спілкуватися зі своїми ліцейськими друзями. Для позначення щасливого життя він використовує лексику зі світлим значенням, такі як:

  • забави;
  • братська;
  • чарівна;
  • союз;
  • музи;
  • вітчизна.

І зовсім по-іншому звучить лексика в тих віршованих рядках, де автор говорить про своє ув’язнення. Це такі слова, як:

  • келія;
  • мука;
  • гнів;
  • глухомань;
  • сирота;
  • самітник.

Відомо, що це число 19 не буде взяте автором звідкись. Саме в цей день в жовтні 1811 року відбулося відкриття ліцею, де поет і буде вчитися. Протягом шести років він отримував там знання, і тільки після закінчення навчального закладу його друзі вирішили завжди відзначати цей день, як найрадісніший і щасливий в їх житті. Образи своїх друзів «опальний» поет показує у своєму віршованому творінні. Так, автор згадує тих друзів, які завжди пам’ятають про цей день і святкують його.

Ось як описує автор своїх друзів. Кучерявий і в окулярах, завжди з гітарою, називає поет співаком Корсакова. Але він помер зовсім юним, перебуваючи за межами рідної країни і далеко від друзів, в Італії. Згадує поет і друга-моряка, який плаває по північних морях. Матюшкина він називає коханцем інших країн. І тут же говорити про те, що всіх їх об’єднало Царське Село, де і був колись відкритий ліцей.

Розповідає Олександр Пушкін як до нього на заслання приїжджали його друзі, які розповіли йому останні новини. Ця зустріч була важлива для поета, тому він був так вдячний Пущину і Дельвигу, що присвятив їм свої нові віршовані твори. Сам же він теж відвідував друга-лицеїста, який в цей час був зовсім недалеко, в сусідньому маєтку. Горчаков приїхав до свого дядька, але ніяк не міг відвідати друга, який знаходився в ув’язненні, оскільки сам захворів. Тому «опальний» поет відвідує його сам. Від нього автор вірша плавно переходить до ще одного ліцейського друга, який для поета був немов брат. Йдеться про Кюхельбекера, з яким вони близько здружилися під час навчання. У Вільгельма теж були неприємності, так само, як і у Пушкіна, через його вільнодумство. Але через свою участь в повстанні, він був назавжди відправлений на каторгу.

З віршованого сюжету читач дізнається, що поет не тільки перебуває на засланні, але і його досить сумний настрій.

Йому дуже самотньо, тому він так сильно радіє, згадуючи своїх ліцейських друзів. Адже саме цей союз допоміг йому наповнити життя сенсом і радісним світлим почуттям. У своєму віршованому творі він пише про те, що цей союз настільки прекрасний і нероздільний, що він завжди буде і безтурботним, і вільним. Але головне укладено в тому, що він буде існувати вічно.

І, звичайно ж, зображуючи і показуючи у своєму вірші те, що поетові так близько і так любимо, автор не міг не використовувати художні засоби. Наприклад, метафори. Він каже про листя в лісі, що вони багряні, і ліс наче їх упускає. Вживає поет і уособлення, наприклад, коли звертається до каміна і просить його палати. Або розповідаючи про своє ув’язнення, то називає світло холодним. Тепер звернемося до епітетів в пушкінському вірші. Наприклад, звичка у поета чарівна, а доля блукаюча, рок таємний, а союз безтурботний. І це все він вживає щодо тих років, які були проведені в Ліцеї.

Пушкінський вірш написаний двоскладовим розміром – ямбом. Автор для передачі своїх почуттів використовує складні речення, але є і прості речення, які ускладнені або однорідними членами або ж зверненнями. Висока емоційність твору виражається в тому, що в тексті часто використовуються знаки оклику. А, наприклад, в третій віршованій строфі є і риторичні питання. Але згадує автор вірша не тільки своїх друзів по Ліцею, а й викладачів. Вдячний він і царю, який заснував цей навчальний заклад, і він прямо говорить про те, що за це готовий пробачити йому все, навіть свої заслання.

Посилання на основну публікацію