✅Аналіз вірша «І нудно і сумно» Лермонтова

Настрої апатії, нудьги, або сплін, як по-іншому називали за часів поета стан душі, який відображується у вірші Михайла Юрійовича Лермонтова «І нудно, і сумно…», належав до характерних ознак суспільства першої половини дев’ятнадцятого століття.

Тема туги, краху ідеалів і надій, червоною ниткою проходить через твори західних і російських письменників і поетів романтичної течії. Мотиви ці ми можемо без зусиль відшукати у творчості Дж. Байрона, О.С. Пушкіна, навіть у М.Ю. Лермонтова дана тенденція простежується в багатьох творах.

Початкові рядки з вірша

«І нудно і сумно, і нікому руку подати у хвилину душевної негоди…»

Можна уявити як епіграф не тільки до багатьох віршів поета, пронизаних почуттям самотності і туги, але також до роману «Герой нашого часу».

Уже при прочитанні початкових рядків поетичного доробку М.Ю. Лермонтова передається неземна туга поета, його самотність і пустота, які буквально означають безодню душевної порожнечі і неприкаяності, вселенську роз’єднаність із зовнішнім світом і самим собою.

Відчувається то розчарування, то нестерпний душевний біль, яку відчуває людина і яку так хочеться розділити, щоб тягар самотності не був таким тяжким.

Досягти такого впливу на читача поетові вдається за допомогою розміщених поруч слів «нудно», «сумно», в якості зв’язки яких виступає союз «і», ще більш підсилюючи вплив слів.

Кожне з яких навіть самостійно передає вкрай пригнічений душевний стан ліричного героя, а поставлені разом – подвоюють це відчуття. Другий рядок вірша закінчується трьома крапками, надаючи читачеві зупинитися на мить і уявити той душевний біль, яка роздирає на частини, коли нема з ким поділитися переживаннями і власними думками.

Три крапки використовує поет і в наступних рядках, це наводить на думки про:

  • відчуженість;
  • безвихідність;
  • неймовірну безодню відчаю.

Він сумує про мрії, про любов, наштовхуючи читача на роздуми, впливаючи на його почуття.

Такого ефекту можна досягти завдяки багатій поетичній майстерності.

Автору вдається заволодіти почуттями й думками читача, не залишаючи його байдужим. На цьому вірші відбився внутрішній конфлікт поета, який знайшов вираз через геніальну художню форму.

Посилання на основну публікацію