Аналіз вірша «Ангел» Лермонтова

Незвичайне і ліричний вірш «Ангел» було написано поетом в 1831 році, коли самому автору ледь виповнилося шістнадцять років. Це віршований лермонтовское твір відносять до раннього поетичному періоду життя поета, коли він намагався ще тільки знайти себе, намагаючись писати про те, що так близько було йому і то так хвилювало його душу.

В основу свого незвичайного і прекрасного вірша «Ангел» поет вирішив покласти колискову пісню, яка колись маленькому Михайлу співала і його мати. Вона так трагічно пішла з життя поета, але залишила в його серці і в душі глибоку рану. У дитячій ніжною пісеньки автор лише тільки взяв розмір, а все інше він вирішив змінити, тому сюжет зовсім інший, ніж в колискової.

Вірш «Ангел» – романтичне лермонтовское твір, яке можна сміливо назвати і епічним. За своєю композицією воно складається з чотиривіршів, всього їх чотири. У ньому розповідається про те, як на світ з’являється новий маленький чоловік, а душу, яка призначена для нього, сам ангел приносить в цей світ, бажаючи, щоб вона змогла з’єднатися з тілом немовляти ще до того, як він з’явитися на цей білий світ. Подорож цього прекрасного ангела може тривати довго, але завжди буде таїнством, від якого віє загадка і диво. Але найцікавіше, що цей ангел непросто летить по небу, а робить це красиво і музично.

Такий незвичайний політ з душею супроводжується прекрасною і дивовижною піснею, в якій прославляється праведне життя людини. Ангел в своїй пісні повідомляє, що малюк, якому лише тільки належить з’явитися на білий світ, знайде вічний рай. І ангел розповідає про те, який прекрасний цей рай. Але життя на землі зовсім не схожа на ту життя, яку б можна було порівняти з блаженством. Адже дитина вже з дитячих років повинен буде звикнути, що його будуть ображати і принижувати, що сльози, горе і печаль завжди будуть поруч з ним. І ця пісня ангела, яка звучить так ясно і так красиво, завжди буде жити в душі людини, який буде нести її все своє життя.

Незвичайне вірш Михайла Лермонтова не може не сподобатися читачеві, так як воно ніжне і мелодійне, заспокоює і в той же час змушує задуматися над філософськими і вічними проблемами і темами. Багато в чому такий ефект впливу на читача вірші «Ангел» дивний. Автор вміло і точно підбирає виразні засоби. Вони дозволяють йому створювати насичений художній текст. Перш за все, він підбирає слова, замислюючись над кожним його лексичним значенням. У цих Лермонтовський словах велика кількість шиплячих звуків, які прекрасно доповнюються і шиплячими звуками.

Вони необхідні поетові, щоб створити загальний звуковий фон, в якому б читач зміг розрізнити, як коливається повітря, коли ангел не просто переміщається, а він по-справжньому летить. Цей фон з звукових шумів дозволяє поетові і показати те, наскільки витончена і дивовижна пісня, яку співає ангел. Але зміст не настільки зрозуміло, тому читач може лише тільки здогадуватися про те, що може звучати в його піснях. Але вже стає зрозуміло, що це якийсь гімн, в якому прославляє божественний світ, але потрапити туди може не кожна людина, а лише тільки ті люди, які зможуть залишатися чистими і безгрішними протягом усього свого життя, якою б довгої вона не була.

І ця пісня адресована цим людям, чия душа поки ще нудиться і вона відчуває, що чекає її зовсім інший і дивний світ, але поки вона змушена нудитися на землі, де навіть пісні їй здаються далекими і нудними. І поет бажав домогтися повного контрасту між цими двома світами: земним і неймовірно прекрасним небесним. Але цей контраст автор виконав м’яко і дуже легко. Але автор не змішує ці два світи, чітко прокреслює грань між ними, щоб не було ніякого змішання.

З сюжету вірша помітно, що його автор – ідеаліст, який сильно страждає. Він вважає, що людина приходить в цей земний світ, щоб якось очистити свою душу. І якщо він зможе це виконати, то тоді повернеться туди, звідки колись приніс його душу ангел. І душа такої людини отримати спокій і спокій. В душі людини, який очищається, настає радість і щастя. Цікаво, що перше слово, яке використовує автор у своєму сюжеті – це небо. Це символ неба, божества, яким зазвичай закінчується звичайне життя людини. Поет намагається всіх переконати в тому, що смерть не страшна і до неї потрібно ставитися легко і просто, не варто через неї журитися і боятися.

Смерть для автора порівнюється з колискової пісенькою, яка співається малюкам і цей спів такий же ритуал, як і смерть. Тому душа в цьому світі йде по циклічності колі, який ритуалів. Але навіть найкраща і ніжна пісня для малюка, яку співає мама, не зможе зрівнятися з тією піснею, яку співає ангел. Вона немов її копія, яка допомагає людині на землі.

Посилання на основну публікацію