Аналіз розповіді Горького «Стара Ізергіль»

«В важливі епохи життя іноді в самому звичайному людині розгорається іскра геройства …» (М. Ю. Лермонтов). (За розповіддю М. Горького «Стара Ізергіль»)
У кожній людині живе герой. Але для того, щоб кращі якості змогли проявитися, необхідні відповідні умови. Російська література рідко звертала свою увагу на героїчні вчинки. Більш цікавими для російських класиків виявлялися душевні переживання і внутрішні страждання звичайної людини. Героїчне поведінка зумовлена не тільки ситуацією, але і тим світлим, що є в душі людини. Максим Горький створив образ героя, що віддає життя заради свого народу.
Данко – один з головних героїв оповідання Максима Горького «Стара Ізергіль». Він жив в непрохідних лісах, де з трьох сторін людей оточували дерева, а з четвертого – степ. Данко був молодий, але, незважаючи на молодість, він був справжнім лідером. Молодий чоловік показаний сміливим героєм, який завжди йшов вперед, долаючи труднощі і небезпеки на своєму шляху.
Це дуже гарний юнак, очі його палали силою і живим вогнем, як і серце. Говорив він полум’яно, але не завжди його промови діяли на оточуючих. В його висловлюваннях видно любов до людей, віддана і нескінченна. Горький так описує свого персонажа: «Він найкращий з усіх, тому що в очах його світилося багато сили і живого вогню». Через любов до людей Данко та скоїв два героїчних вчинку: спочатку він зважився вивести людей з непрохідних лісів, а потім вирвав з своїх грудей серце і освітив шлях людям, поплатилися за це власним життям. Цей вчинок можна сміливо назвати подвигом, адже самопожертву заради інших і є справжній подвиг.
Данко любив людей, любив, навіть коли вони вирішили вбити його, тому він і не противився їхній волі. Герой легенди знав, що без нього людям не вийти з лісу. Гарний, сміливий, він не боявся відповідальності і був сповнений рішучості допомогти своєму народу. Данко вирішується вивести зневірених людей з темряви лісу на широкі степові простори. Він дає людям свого племені надію.
Люди, що оточують Данко, спочатку бачили в ньому свого лідера і єдиного рятівника. Потім, після бурі, вони в злобі і гніві обрушилися на Данко, вирішивши його вбити. Коли юнак вирвав у себе з грудей серце і провів людей через ліс, ті спочатку з благоговінням пішли за ним, а потім забули про нього, а одна обережна людина навіть наступив на палаюче серце Данко, і воно згасло. Взявшись вивести людей до світла, герой не переслідував ніяких особистих вигод або користі. Він не чекав подяки. Данко був упертий і гордий, але гордий за свій народ, який ще недавно був сміливим і сильним. Юнак не був ні честолюбним, ні себелюбним, адже перед смертю він не прокричав: «Дивіться, це я вас врятував!», А просто дивився вперед, захоплюючись прекрасним видовищем – вільної землею, наповненою красою оновленої дощем природи. Він дивився на це востаннє, він помирав, але був повний щастя за себе, за свій народ, який врятував ціною свого життя.
Важливим для розуміння змісту легенди і героїчного вчинку Данко є вчинок одного з другорядних персонажів – обережного людини. Ця людина наступив на горде серце ногою. Данко помер, а врятовані ним люди швидко забули про героя. Їх не засмутило і розтоптане благородне гаряче серце Данко, віддане людям. Оповідачка робить висновок: перед грозою в степу з’являються блакитні іскри – це сміливе серце Данко. Сумний кінець цієї легенди, розказаної старою Ізергіль, але автор змушує нас замислитися про своє майбутнє, про призначення в житті, про те, чи зможе хоч хтось із нас бути трошечки схожим на Данко. Але ми знаємо, що пройде багато часу і люди складуть легенди про хороброго героя, а коли прийде біда, вони будуть з надією чекати приходу свого Данко, свого рятівника.
В іншій легенді старої Ізергіль розповідається про Ларрі – гордій і злом людину, презревшего закони суспільства. Ларра при всіх його достоїнствах не був готовий до служіння людям. Цей герой вчинив злочин – вбивство – і був вигнаний зі свого племені. Немає місця такій людині серед людей. Покаранням для Ларрі стали не тільки вигнання, самотність, а й безсмертя. Так був вражений чоловік за гординю, за зневагу до людей, законам і правилам життя в суспільстві. Самотність і вигнання – найстрашніше покарання, яке може спіткати людину.
Можна бути Ларрі, вважати себе вище і краще за інших, прийняти будь-яке зло, нести його вічно, при цьому самого себе стративши страшної стратою. Але можна стати і полум’яним Данко, людиною, що ставить інтереси людей вище своїх власних. Пожертвувати собою, вирвати з грудей своє серце і віддати людям життя – на таке здатний тільки герой, люблячий свій народ і все людство.
Данко не безсмертний, подібно Ларрі, він ніби народжений для того, щоб в самий критичний момент спалахнути, зігріти, висвітлити і вивести рід людський до світла. Не заради слави, але заради великої мети діє герой легенди.
Розповідь бабусі Ізергіль – це красива казка, що несе в собі народну мудрість, казка про героїчне юнакові Данко, який вирвав з своїх грудей палаюче серце і, висвітлюючи їм шлях, вивів свій народ з темного лісу.

Посилання на основну публікацію