Аналіз казки “Їж, Марінчо! Лопай, Черниш!”

У коротенькій південослов’янській казці “Їж, Марінчо! Лопай, Черниш!” закладена дуже важлива думка. У казці вдова ростила сина, годуючи його з любов’ю, і пасинка, годуючи його з досадою. Здавалося б, казка засуджує вдову за відсутність любові до пасинка, так як саме пасинок виріс здоровим і красивим, саме пасинок став заробляти на хліб і годувати старіючу мачуху.

Але важливіше інша сторона медалі. Адже вдова, хоч і не мала ніжності до пасинка, але все ж годувала його, нехай і з досадою, але годувала. Так і в житті людей нерідко буває, що людина всім серцем любить будь-якої вид діяльності, і нарікає на ті види обов’язкових робіт, які забирають час від улюбленої справи. Але, проходять роки, і з’ясовується, що саме в якому щось не найцікавішому людині справі, він виявився особливо талановитий і успішний, а дуже улюблена справа не принесло людині ні успіху, ні слави, ні заробітку.

Ще древні мудреці відзначали, що людині властиво помилятися. Великий художник-портретист Енгр все життя тяжів до батального живопису і розгнівався, що гроші до нього приходять тільки через портретну живопис. Але його батальні полотна нікого особливо не цікавлять і до цього дня, а портрети Енгра знамениті в усьому світі! Геніальний композитор Йоганн Штраус мріяв створювати опери і симфонії, а свої вальси недбало назвав “музикою для ніг”. Але саме вальси Штрауса викликають подив і захоплення у всіх любителів музики!

Не завжди у людини виходить правильно оцінювати свої можливості і здібності. Але якщо людина виконує свої обов’язки, нехай часом і обурюючись них, то життя сама скоректує результати чесно виконаного праці.

Посилання на основну публікацію