✅Твір «Не в грошах щастя»

Якщо запитати людей, чого їм не вистачає для щастя, то, можливо, деякі дадуть відповідь: «грошей». Але українське прислів’я говорить:”не в грошах щастя”. Щастя  – допомогти рідним, доставивши їм і собі радість. І це можна зробити, маючи навіть дуже обмежені кошти.

Одного разу я з бабусею Танею ходив в магазин, і на касі нам дали здачу з покупки копійками. Я запитав бабусю: “навіщо тобі ці копійки? Залиш в монетниці».

Бабуся відповіла: “онучок, копійка гривню береже. Це відоме прислів’я, яке вчить нас ощадливості. Згодом кожна зекономлена копійка перетвориться в гривню, а потім в десятки і сотні гривень. Щоб накопичити багато грошей, не треба нехтувати малим”.

– Зрозумів, бабуся, – задумливо відповів я, ще не знаючи, що ця порада мені скоро стане в нагоді.

На день народження тато подарував мені керамічну собачку. Вона виявилася скарбничкою для грошей. У ній був невеликий отвір, в яке можна опускати монетки. Від грошей, які мама давала на обіди, іноді залишалася дрібниця, і я кидав її в скарбничку.

Минуло кілька місяців. Монеток в Скарбничці ставало все більше і більше. І я подумав:»скоро накопичу на навушники”.

Якось після уроків я вирішив відвідати бабусю. “Як добре, що ти зайшов. Я прихворіла, мені потрібні ліки. Збігай, будь ласка, в аптеку», – попросила бабуся і протягнула 500 гривень.

Прийшовши в аптеку, я дізнався, що грошей на нього не вистачає. Я дуже засмутився і не захотів засмучувати бабусю: пенсія у неї і так невелика.

І тут згадав про свою скарбничку. Прибігши додому, знайшов маленький молоток і стукнув їм по собачці-скарбничці. Звідти посипалися монетки. Я повернувся в аптеку і купив ліки.

Радісний, Я приніс ліки бабусі і розповів про випадок в аптеці. “Ось бачиш, як стала в пригоді копієчка», – сказала вона.

А навушники мені купив тато за кмітливість і добрий вчинок.

Відтоді я розповідаю всім цю історію, щоб до дрібниці не ставилися зневажливо і пам’ятали українські прислів’я «копійка гривню береже» і «не в грошах щастя».

Посилання на основну публікацію