1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Суспільствознавство
  3. Знання про світ і світ знань

Знання про світ і світ знань

Людина – істота цікаве. Його поведінка спочатку визначається орієнтовним рефлексом: «Що таке?» Поступово допитливість в ньому не згасає, а, навпаки, набуває стійке прагнення до пізнання. Тим більше що світ навколо настільки різноманітний, цікавий і привабливий. Маленька дитина не втомлюється повторювати свої «чому?» І «навіщо?». Його допитливість направлена на все, що трапляється в поле його уваги. Поступово ці питання стають більш рідкісними, але зате бажання отримати відповіді – більш нагальним. Пізнавальні можливості людини досить великі. Та й об’єкт пізнання людини – весь світ.

Ми часто говоримо «світ знань», але чи часто дійсно замислюємося, який цей світ? А в ньому є різні рівні знань. Частина відомостей про світ людина отримує через свої органи почуттів за допомогою відчуттів. Світ бачимо, повний звуків і запахів, він впливає на органи дотику. Чи можна вважати, що наші органи чуття дають нам вірну інформацію? Ви відразу заперечите, що, мовляв, не у всіх зір і слух досконалі, та й запахи люди розрізняють по-різному. З часом людина взагалі втратив тонкість багатьох відчуттів. Доводиться з цим погоджуватися. Проте той їх обсяг, який ми отримуємо як безпосередню реакцію на роздратування, викликані впливом навколишньої дійсності на наші рецептори, – важливий канал інформації. Мозок цю інформацію сприймає, переробляє, запам’ятовує. З безлічі безпосередніх відчуттів народжується сприйняття – цілісний образ світу або його частини. У людини світ відчуттів додатково пофарбований за допомогою мови. Варто нам почути слово «квітка», і перед думкою однієї людини постає пахуча троянда в крапельках роси. Іншому бачиться скромна польова квітка або екзотичне дерево в цвіту.

Образи, які створюють наші спогади, спираються на колишні відчуття і доповнюються всією сумою інформації, отриманої нами за допомогою різних органів чуття, породжують комплексне сприйняття. Органи чуття допомагають людині пізнавати світ безпосередньо, але вони не дають багатьох важливих відомостей, без яких знання не є повними.

Важливу роль у пізнанні світу відіграє мова, мова. З їх допомогою людина називає навколишні предмети, описує їх властивості та ознаки. На основі цих описів він визначає, що спільного у цих предметів, і становить узагальнені поняття, а також встановлює, в чому їх відмінності. За допомогою суджень і умовиводів людина формулює питання, висновки, теорії. І все це – заради пізнання істини.

Істина – прагнення до неї рухає людиною з часу його появи на Землі. Шлях до істини часто буває дуже важким і навіть небезпечним. Заради істини люди йшли на випробування і навіть смерть. Істиною прийнято називати знання, відповідні навколишнього світу найбільш повно і точно. Існують істини загальновідомі: «Не лізь у воду, не знаючи броду». Щоб переконатися в справедливості цієї ради, не обов’язково самому перевіряти його на практиці, тим більше якщо не вмієш плавати. Багато істини приходять до нас з народною мудрістю, виробленої поколіннями.

Існують істини, які перевіряються безпосередній практикою щодня: «Краще бути здоровим і багатим, ніж бідним і хворим». За подібними істинами варто здоровий глузд. Вони також спираються на досвід і не вимагають для свого докази складних аргументів. Тут все очевидно. Але існують істини і неочевидні, для осягнення яких мало особистого досвіду або досвіду своїх близьких. Чим складніше явище, яке осягається, тим іноді складніше за очевидним побачити неймовірне. У дитячій книжці про Незнайку і його друзів невдачливий герой міркує про те, що раз під час польоту на повітряній кулі під ногами у мандрівників виявилися хмари, то значить, що летять вони вниз головою. На перший погляд так воно і є: хмари внизу, значить, і голова внизу. Насправді наука давно встановила, що хмари розташовуються над поверхнею Землі на різній висоті, значить, міняючи висоту польоту, можна опинитися і над хмарами, і в товщі їх, і під ними.

Наука, досліджуючи світ, вдається до спеціальних засобів і методів: спостереженнями, дослідам і експериментам, моделюванню, вимірам, розрахунками, побудові теорії. Знайомлячись з основами наук на різних уроках, ви теж проходите цей шлях пізнання. Різниця між учнем і вченим тільки в тому, що учень осягає істини, поки незнайомі йому особисто, а вчений відкриває нове знання.

Особливим чином пізнає людина суспільне життя. Науки про суспільство відрізняються від наук про природу хоча б тим, що неможливо повторити багато історичних подій або соціальні явища. Однак суспільні науки виробили свої способи збору і обробки інформації. Вони широко спираються на свої джерела, узагальнюючи і пояснюючи отримані дані. Колись батько історії Геродот назвав свою працю «Історія», що перекладається як оповідання, розповідь. Він поставив перед собою мету розповісти людям про все, що дізнався сам під час подорожей або про що йому розповідали інші люди. А вже справа читача – відокремити істину від вигадки. З тих пір історія помітно змінила свій спосіб пізнання світу. Вона вже не обмежується посиланням на згадані факти, вона порівнює версії одних і тих же подій, зіставляє і перевіряє ще раз дані за допомогою речових та письмових джерел. На допомогу історику приходять точні науки, комп’ютери, радіоактивні речовини і багато іншого. Наука сьогодні набагато ближче до істини, ніж за часів Геродота.

Чи означає це, що науці відомо все, що вона володіє універсальним знанням? Звичайно, ні. Багато теорії науки змінюються більш досконалими і точними. Проникнення в глиб таємниць природа – процес нескінченний, як і сам цей світ. Знаходячи знання, людина рухається далі, далі, далі. Багато колишні уявлення замінюються новими. Класичний приклад – відкриття теорії відносності Ейнштейном, що довели, що ньютонівська механіка лише окремий випадок, і діють закони, відкриті Ньютоном, лише в земних умовах. Космічні польоти практично дали можливість вивчати невагомість, осягати нові закономірності, які існують у відкритому космосі.

Наше уявлення про світ значно збагачує мистецтво. Воно не тільки черпає в навколишньому світі сюжети, ситуації, проблеми, враження, а й створює різні художні засоби, розкриваючи багатогранні сторони життєвої дійсності. Фантазії діячів мистецтва не тільки служать засобом самовираження, вони допомагають людині зрозуміти в світі щось важливе, відчути і дізнатися про самого себе та інших те, що не дає ні наука, ні особистий досвід, ні здоровий глузд. Однак це відбувається тільки в тому випадку, коли вдається осягнути глибину художнього образу, часом досить складного.

ПОДІЛИТИСЯ: