Засоби масової інформації в політичній системі суспільства

Під засобами масової інформації (ЗМІ, або мас-медіа) розуміють діють на постійній основі кошти донесення інформації, розраховані на масову аудиторію (газети, радіо, телебачення, електронні ЗМІ). Першим за часом появи ЗМІ є газета – періодичне видання у вигляді паперового листа, що виходить з певною періодичністю (зазвичай не рідше одного разу на тиждень) значним тиражем. До розквіту епохи телебачення вважалося нормальним починати свій день з читання газети.
Спочатку газети займалися виключно інформуванням читачів про найважливіші події, що сталися або плануються в місті, де вона виходила. Однак з часом газети придбали функцію провідників певних політичних ідей. У XX столітті кожна політична партія мала «своє» видання, в якому публікувалися програмні статті, а події, як внутрішні, так і міжнародні, висвітлювалися з партійною точки зору. За допомогою газет виявлялося вплив на громадську думку, на їх сторінках йшла полеміка з публіцистами конкуруючих партій. Підписка на отримання партійної газети відігравала важливу роль у формуванні партійної каси.

Після Першої світової війни (1914-1918) все більш важливу роль поряд з газетами стало грати радіо, що дозволило охопити не тільки покупців газет, а й практично всіх громадян, що мали радіоприймачі. Радіопередачі дали можливість доносити інформацію, в тому числі політично значущу, навіть в такі місця, де поширення газет було неможливим або комерційно невигідним. Особливу роль радіо відіграло під час Другої світової війни (1939-1945) і пізніше, в епоху «холодної війни» (1946-1991), коли учасники конфліктів з його допомогою вели пропаганду на ворожі країни.

Поширення телебачення, яке започаткували в широких масштабах після Другої світової війни, різко посилило вплив ЗМІ на життя суспільства, в тому числі на його політичну сферу. Хоча, на відміну від газет і радіостанцій, телевізійні канали зазвичай не є політично заангажованими, вони значною мірою виявляються суб’єктами політичного життя. У другій половині XX століття телебачення стало основним каналом поширення інформації про політичну сферу життя суспільства. Більш того, сама політична життя в значній мірі орієнтована на телебачення. Такі традиційні форми політичної активності, як мітинги, ходи, акції протесту, мають сенс лише остільки, оскільки висвітлюються телеканалами. Образи сучасних політиків в значній мірі формуються завдяки їх участі в політичних та інших телепрограмах.

На рубежі тисячоліть все більшого поширення набувають електронні ЗМІ, пов’язані з Інтернетом: сайти, портали, блоги. Вони в меншому ступені піддаються контролю і зовнішнього впливу. Завдяки доступності Інтернету традиційні ЗМІ використовують його як альтернативний засіб комунікації. Більш того, ряд газет, в тому числі з майже віковою історією, припиняє виходити на паперових носіях і набуває форму інтернет-видань. Слід мати на увазі, що за чинним російським законодавством інтернет-видання не є ЗМІ.

У тоталітарних державах ЗМІ знаходяться в розпорядженні уряду і використовуються для цілеспрямованого формування громадської думки. В авторитарних державах розрізняють офіційні і опозиційні ЗМІ. Першим надається режим найбільшого сприяння з боку держави, другі перебувають на межі виживання. Нерідко опозиційні ЗМІ змушені базуватися за кордоном. У демократичних державах ЗМІ, пов’язані з різними конкуруючими силами, знаходяться в рівному становищі. Вони не мають державної підтримки або вона надається їм на рівних підставах. Єдине обмеження, що накладаються в демократичних державах на ЗМІ, пов’язане із забороною на поширення екстремістського контенту. Завдяки ЗМІ формується всеосяжне інформаційний простір, ефективно охоплює всіх жителів держави. Це дає можливість кожному громадянину брати участь в політичному процесі, в функціонуванні громадянського суспільства.

Посилання на основну публікацію