1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Суспільствознавство
  3. За межами професії

За межами професії

Уявімо собі, що вибір професії вже зроблений. Чи можна вважати себе щасливим, а життя відбулася? Навряд чи. У тому-то й справа, що людина щодня робить вибір не тільки на трудовому поприщі. Багато чого в житті залежить від знань та професійної майстерності. Багато чого, але не все.

Справді, хіба мріє хто-небудь про те, що тільки роботою буде обмежена його життя, що він проживе без друзів і близьких, що ніколи нічим, крім професії, не цікавитиметься. Ви скажете: «Що за безглуздий сценарій життя, кому таке майбутнє потрібно?» Звичайно, це перебільшене пропозицію. Людині мало визнання в професії. Йому потрібно, щоб «вранці з радістю йти на роботу, а ввечері з радістю йти додому».

Про те, яке значення в житті кожної людини мають сім’я і сімейні відносини, вже говорилося вище. Б. Пастернак у вірші «Весілля» зазначає:

Життя адже теж тільки мить,
тільки розчинення
Нас самих у всіх інших
Як би їм у дарування.

Крім сім’ї, людині на життєвому шляху доводиться брати участь в безлічі груп, змінюючи в них свої ролі. Людині необхідно не просто брати участь у взаємодії, а проявляти себе як особистість.

Як же відбувається становлення особистості?

Вчені вважають, що людині притаманна потреба бути особистістю, т. Е. Включатися в безліч відносин, бути представленим в життєдіяльності інших людей. Поряд з цим є у людини і здібності, що дозволяють цю потребу задовольняти. Протягом життєвого шляху людина проходить три основні фази розвитку особистості.

Перша фаза полягає в освоєнні діють в тій чи іншій групі норм (моральних, навчальних, виробничих та ін.) Та оволодінні тими прийомами і засобами діяльності, якими володіють інші члени цієї групи. На цій фазі людина засвоює зразки життєдіяльності групи, стає «як усі». Ця фаза може бути названа адаптацією (від лат. Adaptatio – пристосування).

Друга фаза може бути визначена як фаза індивідуалізації. Суть її полягає в тому, що людина шукає засоби і способи для позначення своєї індивідуальності. При цьому мобілізуються всі внутрішні ресурси для її затвердження. На цій фазі особистості важливо, щоб люди відзначили її індивідуальні особливості, визнали і оцінили їх.

Третя фаза – інтеграція (від лат. Integratio – відновлення). Суть її полягає в тому, що людина прагне знайти краще застосування своїм індивідуальним властивостям на благо інших. Він стає частиною цілого – групи, спільності, всього суспільства.

Кожна з названих фаз допомагає людині стати особистістю, шліфує його найважливіші якості. Нездатність подолати труднощі періоду адаптації найчастіше призводить або до того, що людина прагне піти з такої групи або у нього можуть проявлятися невпевненість у собі, боязкість, залежність від лідера. Той, хто затримується на цій фазі, може виявитися аутсайдером (від англ. Outsider – сторонній), своєрідним «гидким каченям».

Труднощі на другій фазі викликані тим, що людина надмірно демонструє оточуючим свої індивідуальні відмінності, відкидаємо групою, і тому ймовірно прояв агресивності, замкнутості, завищеної самооцінки і заниженої оцінки інших. Може бути, звідси береться похмурість характеру, озлобленість.

Успішне подолання труднощів кожної з фаз дає можливість сформуватися досить стійкою структурі особистості.

Вихід зі складностей становлення особистості – в розумінні закономірностей цього процесу, умінні правильно оцінювати свої можливості, розуміти вимоги групи, здійснювати правильний моральний вибір.

У підлітковому віці у людини з’являється можливість включатися в різноманітні групи за інтересами, займаючи в різних групах різне положення і граючи різні ролі. Цикли розвитку особистості у одного і того ж людини можуть протікати по-різному в різних групах. Положення (роль) людини в тій чи іншій групі має значення для його особистості. Один цілком йде в навчання, домагаючись помітних успіхів, інший – визнаний лідер у спортивній секції або творчої студії, а хтось виявляється лідером далеко не ідеальною по своїй поведінці компанії. Потреба бути особистістю в підлітковому віці набуває характеру загостреного самоствердження, іноді виглядає не дуже привабливо для дорослих, викликає труднощі і конфлікти. Почасти і в цьому причини суперечностей «батьків і дітей». «Батьки», маючи життєвий досвід, прагнуть свої зразки поведінки і відносин запропонувати як єдино вірні, а «діти» прагнуть здійснювати власні помилки, пробують сили, самостверджуються. Зрештою вибір залишається за особистістю, як і право на вчинок, як і відповідальність за нього. Стаючи особистістю, людина набуває все більше відповідальності. Саме відповідальність – якість дорослої людини.

У наступному розділі курсу спеціально піде мова про механізми відповідальності людини перед іншими людьми, суспільством, державою, самим собою.

ПОДІЛИТИСЯ: