Виробники та споживачі

Виробники – це фізичні або юридичні особи, діяльність яких спрямована на створення економічного продукту. Сучасні виробники можуть займатися як матеріальним виробництвом, так і виробництвом продукту нематеріальної сфери – послуг.

Виробники та споживачі: поняття і взаємозв’язок
На сьогоднішній день виробництво нематеріальних послуг залежить в першу чергу від того, як добре розвинене виробництво матеріальних економічних продуктів – величини їх обробки, а також технічної оснащеності. Діяльність виробників спрямована на задоволення соціальних, економічних і культурних запитів споживачів.

Споживачі є виключно фізичними особами, які мають бажання або необхідність придбати товар (матеріальний продукт або послуги) для потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю.

Взаємозв’язок виробників і споживачів полягає в тому, що споживачі вказують виробнику кількість та вид економічного продукту, в якому він найбільше потребує. Від попиту споживача на певний вид економічного продукту, прямо залежить прибуток виробника.

Економіка і її роль в житті суспільства
Економіка являє собою господарське життя членів суспільства, а також сукупність тих відносин, які складаються в результаті виробничого процесу, споживання і обміну певного виду товару або послуг. Економіка – це складний організм, який забезпечує життєдіяльність суспільства в цілому, і кожної людини зокрема.

На сьогоднішній день виведено чотири форми, в яких може існувати економіка: ринкова, традиційна, адміністративно – командна і змішана. Залежно від типу, економіку ділять на такі види:

– Мікроекономіка (відокремлений приватне підприємство або виробництво);

– Макроекономіка (економіка держави або національна економіка);

– Інтерекономіка (закономірності розвитку світового господарства).

Безумовно, економіка грає провідну роль в житті будь-якого суспільства. Завдяки економіці люди можуть задовольняти свої потреби в матеріальних і нематеріальних благах. Економіка є систематизирующим ланкою громадськості, яке визначає хід усіх подій, які відбуваються в житті соціуму.

Стадії розвитку капіталізму
Вчений- економіст К. Маркс розробив три стадії історичного розвитку капіталістичних відносин – це найпростіше виробництво, мануфактура і велика машинна промисловість.

Найпростіше виробництво – стадія капіталізму, яка характеризується дрібним товаровиробництвом без поділу праці. Всі робітники, які були задіяні у виробництві, виконували одночасно одну і ту ж роботу, що позначалося на низькій продуктивності праці.

Мануфактура – стадія капіталістичних відносин, головними особливостями якої було залучення у виробництво великої кількості робітників, праця яких був розділений. Поділ праці значно підвищило обсяги продукції, що виготовляється, що призвело до більш стійкого характеру виробництва і споживацтва.

Мануфактурне виробництво зробило можливим нерегламентований праця – вперше з’явилися поняття сезонних, позмінних і термінових робіт. Велика машинна промисловість – стадія капіталістичних відносин, яка виникла на основі мануфактурного виробництва.

Така форма капіталізму зберігала систему мануфактури, проте значно перевищувала її в масштабах. Якщо на мануфактурному виробництві було задіяно в середньому близько 30 осіб, то велика машинна промисловість вимагала сотні робітників. Проте впровадження машин (верстатів) у виробничий процес вимагало кваліфікованої робочої сили, людей, які володіли практичними навичками поводження з машинами.

Це викликало хвилю безробіття серед неосвіченого міського населення, що дало привід для гострої критики отців комунізму – Маркса, Енгельса і Леніна, яка хворіє виключно за мануфактурне виробництво з рівним поділом прибутку між робочим класом.

Посилання на основну публікацію