1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Суспільствознавство
  3. Турбота і виховання в сім’ї

Турбота і виховання в сім’ї

Ви – наші діти – не тільки майбутні повноправні громадяни країни, а й майбутні батьки і матері, які свого часу теж стануть вихователями своїх дітей. А для цього треба знати про те, що таке виховання і турбота про дітей. І не тільки в одній країні, але по всьому світу.

Радимо запам’ятати!
Виховання – спрямований процес впливу однієї людини на іншу з метою прищепити йому потрібні правила поведінки і моральні цінності.

Виховання у різних народів

Головними вихователями у більшості народів вважаються сім’я і батьки. Але так відбувалося не завжди. У деяких країнах дітей віддають на виховання родичам або навіть стороннім людям. Так було, наприклад, в середньовічній Європі. У деяких кавказьких народів на території Росії існував особливий звичай, згідно йому батьки віддавали свою дитину в сім’ю близького родича, який вважався прийомним батьком і виховував його до повноліття.

У різні історичні епохи і в різних країнах дітей виховували неоднаково. Відправимося з вами на таку екскурсію.

У адигів – народу Північного Кавказу – на дітей ніколи не підвищували голос, тим більше їх ніколи не били. Зазвичай хлопчиків до 6-7 років і дівчаток до повноліття виховували жінки. А потім вихованням хлопчиків займалися головним чином чоловіки. Вже з 3-4 років хлопчики більшу частину часу проводили зі своїми однолітками, починали полювати, ловити птахів та інших дрібних тварин. До 8 років вони проявляли витримку і винахідливість. Велике виховне значення мали дитячі ігри, причому старші діти навчали молодших. Хлопчики, крім полювання, влаштовували змагання. Дівчатка грали в кухню, в ляльки. Ігри юнаків мали вже більш серйозний характер, переважно військовий. Широко були поширені різні види народного спорту.

У Японії частіше звертаються до заохочень, ніж до покарань. Замість осуду дітей навчають конкретним навичкам поведінки, всіляко переконуючи їх впевненість, що вони здатні навчитися керувати собою, якщо докладуть зусиль. Японці вважають, що надмірне тиск, спрямований на досягнення миттєвого послуху, в майбутньому може дати зворотний результат.

Чому японці, виховуючи дітей, воліють їх більше заохочувати, ніж карати?

Англійці, навпаки, вважають, що непомірне прояв батьківської любові і ніжності приносить шкоди дитячому характером, до дітей треба ставитися стримано, навіть прохолодно. До дисципліни привчають з раннього віку. Карати дітей, на їх думку, – це не тільки право, а й обов’язок батьків. З дитинства англійці привчаються до самостійності і до відповідальності за свої вчинки. Вже в 16-17 років, отримавши атестат, діти їдуть і живуть незалежно від батьків.

Значення родинної турботи і виховання

Турбота батьків про своїх дітей – риса, властива людям, звірам і птахам. Тільки проявляється вона по-різному. Одні навчають дитинчат літати або полювати, і на цьому турбота кінчається. Інші пестують своє чадо до старості, допомагаючи матеріально. Але це вже баловство.

Справжня турбота в родині – це мудре наставництво дорослих над дітьми з метою допомогти оволодіти навичками самостійного життя, без примусу і диктату.

Батьки повинні не тільки годувати, одягати, взувати дитину, водити його на прогулянки, а й виховувати його.

У процесі виховання відбувається передача культурних цінностей, моральних уявлень від одного покоління до іншого, привчання до дисципліни і слухняності, навчання елементарним навичкам повсякденному житті і особистої гігієни. А також засвоєння культурних норм поводження з іншими людьми (родичами, друзями), освоєння соціальних ролей, прийнятих у суспільстві (наприклад, ролі покупця або учня), оволодіння основами професійної майстерності.

Розгляньте картину Олександра Красносільського «Бабусині казки», 1866 рік. А яку роль у вашому вихованні грають бабусі й дідусі?

цікаві факти
В даний час в Росії налічується більше 40 млн сімей, з яких близько 20 млн має неповнолітніх дітей, близько 6 млн – малолітніх дітей у віці до з років, понад 2 млн – багатодітні сім’ї.

Уже в колисці людина стає центром тяжіння уваги батьків та сім’ї. Батьки охоче грають з дитиною, вони пестять, посміхаються йому, і, можливо, він вчиться посміхатися їм у відповідь. Багато місяців потому він навчиться розрізняти голоси батьків, зрозуміє, які дії вчиняти не можна, а що їм приємно.

У міру того як дитина підростає, через ігри з друзями, приклади, які подають її батьки, а пізніше через навчання в школі дитина, дівчинка чи хлопчик, навчається всім тонкощам належного поведінки, яка очікується від дівчини чи юнака в суспільстві. Тобто відбувається тендерна соціалізація (згадайте, в чому вона виражається).

Головним у вихованні є духовний розвиток людини. Придивіться уважно до себе. З дитинства вам прищеплюють правильні манери поведінки, вчать граматиці і рахунку, знайомлять з основами всіх наук, розширюють кругозір. Особливого значення набувають неухильний розвиток допитливості і допитливості, самостійності мислення, орієнтування на безперервну освіту, привчання до читання художньої літератури, періодичної преси (газет, журналів).

Розвиваючи смак до прекрасного, батьки читають дітям самі або рекомендують їм самостійно читати пізнавальні книги, водять дітей у музичну школу, в музеї і театри, на заняття малюванням, ліпленням, відвідують кінотеатри, виставки, їздять на екскурсії по різних місцях.

Саме в сім’ї діти головним чином осягають абетку моральності, засвоюють, що таке добре і що таке погано, що таке добро і зло, чесність і справедливість, чому треба захищати слабких, допомагати старим і хворим, вчаться проявляти доброзичливість до людей, надавати посильну допомогу.

Важливе завдання сім’ї – трудове виховання. Участь у домашніх клопотах, навчання сина чи дочки трудовим умінням і навичкам, роз’яснення важливості праці в житті людини, ознайомлення з основами професій, заохочення участі у суспільно корисній праці – ось той фундамент, на якому буде будуватися доросла, успішне життя громадянина.

ПОДІЛИТИСЯ: