Ти і інші хлопці

Твої однолітки – це хлопці, яким приблизно стільки ж років, скільки й тобі. Вони живуть у різних країнах, у великих містах і маленьких селищах, селах. Так само як і ти, вони ростуть, набираються знань, дорослішають, дізнаються життя. Так само як і ти, вони розмірковують про себе та інших, оцінюють добро і зло, вчаться жити серед людей.

Разом з тобою в одному класі навчається багато хлопчиків і дівчаток. Всі вони – твої однокласники. Вас об’єднують шкільні заняття, загальні доручення, справи класу. З деякими з однокласників ти, напевно, дружиш: ви разом проводите вільний час, займаєтеся яким-небудь справою, діліться своїми радощами і засмученнями. Це твої друзі.

Чи добре тобі з ними? А їм з тобою? Чи цікаві тобі інші хлопці? Чим саме? А ти цікавий іншим? Чим? Що допомагає і що заважає дружити? Ці питання ти вже ставиш собі або будеш здавати в майбутньому.

А ще в твоєму класі, може бути, є учні, з якими тобі дружити не хочеться. Дружити чи не дружити з ними – твоє право. Але це, звичайно, не означає, що ти можеш ображати їх, сміятися над ними, не розмовляти і не допомагати в потрібну хвилину.

ЖИЛА НА СВІТІ ЛЮДИНА

Понтрягін Лев Семенович
Видатний математик Понтрягін Лев Семенович (1908-1988) осліп, коли йому було 14 років. Зробили операцію, але вона пройшла невдало. І Льова назавжди залишився в темряві. Він перестав ходити в школу. Вся його сім’я пережила справжнє горе. Не було відповіді на питання, що робити далі.

І тут на допомогу прийшли однокласники: всім класом вирішили допомагати осліплому товаришеві. У батьків з’явилася надія, вони стали приводити хлопчика в школу, а там його оточували увагою і турботою. Сусід по парті під час уроків напівголосно розповідав Леве про те, що написано на дошці, якою досвід показує вчитель. Щовечора хто-небудь з однокласників приходив до Понтрягиним додому робити разом з ним уроки, читати йому підручники і книги. І не було випадку, щоб завдання залишилося невивченим.

Хлопчик дуже старався. Нелегко йому було вчитися, але він проявив мужність, розвинув свої здібності і пам’ять. Він навчився писати за допомогою аркуша картону, в якому прорізали вузьку щілину, а потім йому купили машинку, на якій він навчився дуже швидко друкувати.

Друзі разом з Левом проводили і вільний час: ходили на ковзанку і в театр, на концерти і на лекції. За допомогою вірних друзів він не тільки з відзнакою закінчив школу, а й вступив до Московського університету. І тут знайшлися товариші, які допомагали незрячому юнакові вчитися.

Понтрягин виявився найталановитішим математиком і в 27 років став професором, а пізніше – академіком.

Посилання на основну публікацію