Свобода та особиста недоторканність

Поняття свободи.

Свобода – це ідея, згідно з якою людина є визначальною причиною своїх дій, які при цьому безпосередньо не обумовлені ніякими зовнішніми чинниками.

Це основне визначення волі, хоча існують і інші. В етиці, наприклад, свобода – це можливість людини робити вибір, не залежна від зовнішніх обставин. У філософії свобода – це можливість людини проявити свою волю на основі розуміння законів суспільства і природи. У правознавстві свобода – це можливість будь-якої поведінки людини, закріплена законом.

В античні часи свобода означала можливість розпоряджатися своєю долею самому (а не богам), в Середні століття, під впливом католицизму, – ведення праведного і безгрішною життя, в епоху Ренесансу – розкріпачення творчого мислення, а в новий час – рівноправність усіх членів суспільства. В нинішній час свобода придбала економічний і юридичний характер.

Свобода в діяльності людини.

У цьому питанні є три ключових поняття:

  • свобода діяльності;
  • необхідність діяльності;
  • відповідальність за діяльність.

Зв’язок свободи і необхідності найкраще охарактеризував Лев Толстой: «Те, що не було б вільно, не могло б бути обмежена. Воля людини представляється йому ограниченною саме тому, що він усвідомлює її не інакше, як свобідною». Тобто не може бути свободи без необхідності. Ці два поняття, як два дієслова «могти» і «хотіти» у лінгвістиці. Вони обидва частково обмежують один одного.

Таким чином, ми приходимо до висновку, що абсолютної свободи немає. Інакше, вона перетворюється в анархію або, як мінімум, у вседозволеність. І ось тут з’являється поняття відповідальності – здатність свідомо виконувати правові норми і моральний борг. Відповідальність – це третій дієслово «бути винним». Саме співвідношення цієї трійці і характеризує будь-який вчинок людини. Приклад: людина за свій власної волі (свобода), щоб захистити сім’ю від негоди (борг), будує будинок (необхідність).

У Франції в 1798 році в «Декларації прав людини» під свободою розуміється можливість «робити все, що не шкодить іншому». Тобто живи сам і іншим не заважай. Саме це розуміння свободи в тій чи іншій мірі закріпилося у всіх країнах світу по сьогоднішній день. Неправильне розуміння свободи призводить до того, що зараз, наприклад, відбувається в Україні або Ємені.

Особиста недоторканність.

Особиста недоторканність – це принцип, за яким заборонено позбавляти людину свободи довільно. Міжнародний Пакт про права людини, підписаний ООН в 1948 році, свідчить, що «ніхто не може бути підданий свавільному арешту, затримання і вигнанню».

Згідно статті Конституції України:«Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Арешт, взяття під варту і утримання під вартою допускається тільки за судовим рішенням».

Право особистої недоторканності поширюється не тільки на життя і здоров’я людини, а також на:

сфери особистого життя і її таємниці;

  • житло;
  • особисту документацію і таємницю її змісту;
  • таємниці телефонно-телеграфних сполучень.

Підіб’ємо підсумок. Право людини на свободу та особисту недоторканність означає, що він може здійснювати правомірні дії, виходячи з власних інтересів при цьому ніхто не має права примушувати кого-небудь до якого-небудь дії, або обмежувати його право вчиняти правомірні дії.

Посилання на основну публікацію