1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Суспільствознавство
  3. Ставлення до історії та традицій народу

Ставлення до історії та традицій народу

Долю окремої людини не можна відірвати від долі його народу. Коли німецькі фашисти задумали знищити цілі народи або значну їх частину – слов’ян (росіян, українців, білорусів, поляків та ін.), Євреїв, циган, – їх злочинні дії поламали долі мільйонів сімей, принесли нещастя безлічі людей. Тому людина не може бути байдужим до успіхів або бідам свого народу. Людям будь-якої нації притаманне почуття національної гордості. Але розуміють національну гордість по-різному. Наприклад, кращі представники російського народу завжди пишалися творіннями рук російських майстрів, видатними досягненнями російської культури, подвигами своїх воїнів на полях битв. Національна гордість кращих російських людей включала в себе повагу до національних почуттів інших народів, визнання того, що й інші народи теж мають право на національну гордість.

Цієї позиції протистоїть інша: «Все своє – добре, все чуже (т. Е. Властиве іншої нації) – погано». Люди, що поділяють таку позицію, готові, не замислюючись, виправдовувати все, що було в історії свого народу, – і хороше, і погане, і при цьому чорнити все, що було в історії іншого народу. Така обмеженість веде до національної ворожнечі, а значить, і до нових бід не тільки для інших народів, а й для свого власного.

В історичному минулому різних народів були славні сторінки. Досягнення матеріальної і духовної культури народу викликають захоплення не тільки у людей, що належать до даної нації, а й у представників інших націй. Але якщо в історії є похмурі сторінки, то і сприймати їх треба відповідно з болем або обуренням – не приховувати «незручні» факти історичного минулого, а оцінювати їх так, як вони того заслуговують.

Історичний шлях кожного народу пояснює виникнення національних традицій і звичаїв. У багатьох народів є традиція гостинності. Склалася традиція допомоги іншим народам, які потрапили в біду. Так, після страшного землетрусу в 1988 р у Вірменії представники інших народів нашої країни та інших країн здавали кров, посилали медикаменти та одяг, допомагали розбирати завали і відновлювати міста і села.

Але бувають і інші традиції, наприклад кровна помста.

Молоде покоління не може сліпо сприймати будь-які національні традиції і звичаї. Воно повинно самостійно визначити, що в історичному досвіді гідно схиляння, а що – осуду.

Німецькі фашисти, напавши в 1941 р на Радянський Союз, розраховували на національну роз’єднаність в СРСР, виникнення національних зіткнень. Вони прорахувалися. Всі народи країни мужньо захищали свою спільну Батьківщину, плечем до плеча билися на фронті, допомагали один одному в тилу. Серед 11 тис. Героїв Радянського Союзу тисячі росіян і українців, сотні білорусів, татар, євреїв, десятки казахів, грузинів, вірмен, узбеків, мордвин, чувашів, азербайджанців, башкир, осетинів, марійців, туркмен, таджиків, латишів, киргизів, воїнів багатьох інших національностей.

Співпрацю і взаєморозуміння між націями, досягнуте в будь багатонаціональній країні, – велике завоювання народів, яке потрібно всіляко берегти і зміцнювати.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Хто може бути лідером