Що таке харизма?

Харизма – це природний таллант (дар) подобатися великому числу людей (залучати, чарувати і вести туди, куди людина цим талантом володіє захоче). Якщо говорити простіше, то це вміння викликати до себе любов оточуючих.

Причому харизматична людина зовсім не обов’язково має якусь надзвичайною зовнішністю, бо почуття їм викликаються хоч і можна назвати любов’ю, але це не та любов, яка дозволяє вибрати підходящого партнера для продовження роду. Тут зовнішність вельми другорядна.

Харизматичність так само далеко не завжди пов’язана і з видатними розумовими здібностями. Звичайно ж, погано, якщо харизматичний лідер буде тупий як пробка, але натовп за ним наступна може цього просто не помічати. Любов зла і, як відомо, сліпа.

Виникає питання, а чому хтось має харизму (і таких людей дуже мало), а хтось – ні. Чому світ так несправедливий? Чому ви не такий? Чи можна стати харизматичним, розвинути в собі це якість і завоювати таки безмірну любов і повагу всіх оточуючих вас людей. Давайте зайдемо з далека.

Харизма – це дуже важлива якість лідера, за яким його могли б розпізнати інші люди живуть з ним в групі (його ореол). Якщо розглядати людство в історичному плані, то ми стадні (стайня, купка) представники тваринного світу. Виживали люди завжди групами, а в групі повинен бути лідер.

Бачити і розпізнавати харизму, мабуть, закладено в нас генетично, щоб група не розпалася і дуже швидко могла одностайно вибрати ватажка. Це схоже на те, що ми називаємо любов’ю, але тільки вона відбувається не між двома людьми (як правило, протилежної статі), а між групою і потенційним лідером.

Наша свідомість (що це?) Спрощує нам вибір пари (змушуючи НЕ бачити недоліки другої половинки), але і так само воно спрощує нам і вибір ватажка (лідера), змушуючи акцентувати увагу тільки на його «сильні сторони».

Все це природою відпрацьовано на тисячах поколінь і в основному вижили і дали потомство ті, хто був схильний бачити харизматичних людей і «здаватися їм на милість». Це властивість допомагало виживати і стало своєрідним критерієм природного відбору. Все це моє ІМХО (що це?), Звичайно ж, але звучить цілком логічно. Чи не правда?

Чому по справжньому харзіматічних людей не так багато? Напевно, щоб не плодити конкуренцію і не розмивати грань. Цілком можливо, що природа створює їх з деяким запасом, але частина з них знаходиться в законсервованому стані, коли хоризмой вилізе назовні тільки в разі форс-мажорних обставин в суспільстві.

Інша справа, що харизматична людина далеко не завжди веде наступну за ним групу шляхом добра і справедливості. Причому, чим більше його харизма (здатність «п’янить» велику групу людей), тим більша ймовірність відхилитися від шляху добра, бо велика спокуса порушити загальноприйняті заборони (всемогутність народжує вседозволеність).

Прикладом може служити лідер Німеччини, що з’явився там в середині 30-х років (хто ж це міг би бути?) Або той же Наполеон. Якщо дивитися ще глибше, то люди з непомірною харизмою залишили в історії дуже жирний слід – Олександр Македонський, Чингісхан, Ганібал. За ними йшли, за них вмирали, на них молилися і в них беззавітно вірили.

Харизма – це такий варіант магії любові (колективної), але не має прямого відношення до продовження роду. Кому дано володіти такою магією? Чи можна розвинути в собі харизматичність? Думаю, що багато тут залежить від випадку і випадковостей. У різні історичні періоди будуть різні критерії харизматичну людину (в залежності від поточної ситуації).

Посилання на основну публікацію