Що таке тавтологія і плеоназм?

Отже, самі по собі ці слова мають однозначно грецьке коріння (точніше давньо-грецькі, коли ця країна була колискою філософської думки). Багатьох дратує (і дратувало раніше), коли в мові співрозмовника присутня безліч «слів-паразитів» не несуть смислового навантаження, але сильно затягують і розмивають основну думку (стислість, як відомо, сестра таланту).

Так ось, яскравим прикладом таких паразитичних аномалій в нашій мові є плеоназм і одна з його варіацій – тавтологія.

У перекладі з давньо-грецького слово плеоназм – це надмірність (вживання непотрібних для розуміння слів або фраз), а тавтологія – це повторення одного і того ж (думки, причини, опису) в одному реченні (по суті, це окремий випадок плеоназм).

Це те, що можна охарактеризувати терміном – мовні надмірності (помилки). Вони дуже часто ріжуть слух і засмічують нашу мову.

Підкреслю, що плеоназм представляє більш ємне визначення, бо надмірність (надмірність) в реченні може створюватися адже не тільки вживанням схожих за змістом слів, але і шляхом фраз, які сміливо можна опустити. Прикладом такого плеоназм, який не можна назвати тавтологією, можуть служити такі ось фрази-пустушки:

У напрямку до дому їхала підвода (можна прибрати фразу «у напрямку» і нічого за змістом не зміниться і не загубиться)

Він розповів мені про те, що … (фразу «про те» можна опустити без втрати суті і лаконічний)

Корисна навичка (слово «корисний» тут зайві, бо навик сам по собі має на увазі «корисне вміння»)

Начебто дрібниці, але це сміття, яке засмічує наш мозок.

Посилання на основну публікацію