Самореалізація

Самореалізація – реалізація людини в тій життєвій сфері і середовищі, де найбільш повною мірою можуть розкритися його здібності, вміння та таланти. Внутрішнє, глибинне протікання даного процесу в людині, визначається його життєвими цілями, вимогливістю до себе, завзятістю і працьовитістю.

Біосоціальний (від лат. Socialis – «суспільний») – в людині співіснують два начала – природне, біологічне і соціальне, суспільне. Одне з них відноситься до способу і формі існування людини серед природи, біологічними властивостями і потребам його організму (спати, дихати, харчуватися), інше – до характеру взаємодії з навколишнім середовищем, суспільством. В людині є як фізичне, тілесне начало (усвідомлення цього дуже важливо для людини), так і моральне, духовне. Звідси випливають різні його потреби: в харчуванні, теплі, відпочинку, а також бажанні бути частиною суспільства і реалізувати себе в певному соціальному середовищі.

Потреби – найбільш гостро відчувається потреба в чому-небудь, що вимагає задоволення.

Посилання на основну публікацію