Правові основи суспільства

1. Назвіть основні функції права.

Основними функціями права є – регулятивна, охоронна і виховна. Регулятивна функція права полягає в чіткому закріпленні в законах тих суспільних відносин, які складають основу суспільного життя. Їх регулювання законом забезпечує соціальну стабільність, служать підтримці правопорядку, а також впорядковує і направляє в належне русло відбуваються в суспільстві зміни, перетворення. Регулюються насамперед відносини і права власності, основні права і свободи громадян, поділ влади та організація діяльності органів влади. Сюди ж відносяться боротьба з правопорушеннями, заохочення людей за суворе виконання правових норм і т.д.

Охоронна функція, пов’язана із захистом передбачених правом політичних, економічних та інших відносин, з припиненням дій, ворожих сформованому суспільному ладу. Ця функція права є продовженням і формою реалізації правоохоронної функції держави. Загальна завдання тут – забезпечити виконання всіма людьми Конституції країни, законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Виховна функція права пов’язана з необхідністю переконати людей у ​​справедливості діючих правових норм, важливості зміцнення правопорядку і законності. Люди повинні чітко усвідомлювати високу життєву цінність права, нехтування яким призвело б суспільство в хаос, позбавило б людину захисту від посягань на його законні інтереси.

2. Поясніть у чому схожість і відмінність норм моралі та права?

Подібність моралі і права:

І мораль, і право регулюють суспільні відносини за допомогою норм. Вони ставлять перед собою одну й ту ж мету – впорядкувати відносини людей, виробити у них прийнятні для суспільного розвитку нормативно-ціннісні установки, закріпити найбільш ефективні форми соціальної поведінки.

Відмінності права і моралі:

Моральні норми виникають разом з суспільством, на самому ранньому етапі історії, а право – значно пізніше, разом з виникненням держави. У сучасному світі норми моралі складаються, виходячи з усталених уявлень про добро і зло, і набувають вплив, регулятивну силу в міру усвідомлення, визнання і дотримання цих норм більшістю людей. Норми права стають обов’язковими відразу після прийняття їх офіційними державними органами у встановленому порядку. Їх обов’язковість не залежить від того, чи схвалює їх окрема людина або група людей.

Як правило, норми права закріплені в офіційних документах у письмовій формі. Мораль же міститься в суспільній свідомості, в звичках і традиціях суспільства.

Сила моральних норм – в їх впливі на свідомість людей. Вплив цих норм проявляється при внутрішньому виборі людини, її вирішенні керуватися тим чи іншим правилом, здійснюючи вчинки. Мораль і право розмежовують також за ступенем конкретності. Мораль в загальній формі визначає, яке явище є злом, а праві норми і критерії встановлюють «міру» цього зла. Тим самим злочин можна назвати «виміряним злом». При цьому мораль регулює практично всі відносини в суспільстві з позиції розрізнення добра і зла, хорошого і поганого, а право регулює тільки ті суспільно значимі відносини, які піддаються зовнішньому контролю.

Головна ж відмінність права від моралі полягає в тому, що виконання норм права забезпечується, гарантується державою, заходами державного примусу. У разі порушення правових норм весь каральний механізм держави направляється на відновлення порушеного права і покарання винних. Для моралі ж характерна негативна оцінка людьми негожого вчинку, громадський осуд, інші впливу на людину через громадську думку.

3. Охарактеризуйте основні джерела права.

Виділяють наступні джерела права:

1. Правовий звичай – санкціоноване державою правило поведінки, яке склалося історично в результаті тривалого повторення, закріпилося в поведінці людей як стійка норма. Санкціоновані звичаї набувають характеру загальнообов’язкових правил поведінки. Такі, наприклад, Закони XII таблиць в Стародавньому Римі (V ст. До н. Е.).

2. Юридичний прецедент (судова практика) – судове рішення по конкретній юридичній справі, яке має силу загальнообов’язкової правової норми при наступному вирішенні подібних справ. Саме такий основний джерело права в англосаксонській системі права (Англія, США, Канада та ін.).

3. Нормативний правовий акт – офіційний документ встановленої форми, прийнятий (виданий) в межах компетенції уповноваженого державного органу з дотриманням встановленої законодавством процедури. Саме нормативно-правові акти займають у наші дні провідне місце серед джерел права. Юридична сила нормативно-правового акта залежить від того, яке місце в системі державної влади займає видав його орган. Провідне місце серед нормативно-правових актів займають закони.

4. Які характерні риси правової культури особистості?

Характерними рисами правової культури особистості виступають: а) глибокі правові знання, б) повага до закону і правопорядку, в) поведінка, відповідне нормам права.

5. Чи змінюються в ході історії уявлення людей про справедливість?

Змінюються. Коли виникає нова релігія, її засновник розповідає про закони справедливості, не залежних від людей і властивих всьому світу з волі Божої. Люди під його впливом починають вчитися жити справедливо. Але це важко. Тоді вони розбещуються і починають вчити, що об’єктивної, єдиної для всіх справедливості немає, а це лише вигадка, у кожного своя.

Посилання на основну публікацію