Право, Правова культура

Право. Одна з нормативних систем, що регулюють відносини в суспільстві. У політичній та юридичній науці немає єдиного підходу до визначення поняття «право». Існує визначення права як системи загальнообов’язкових норм (правил) поведінки, встановлених або санкціонованих державою і забезпечених його примусовою силою (нормативний підхід). Право визначають і як міститься в суспільній свідомості систему понять про загальнообов’язкових правилах поведінки, права та обов’язки людини, заборонах, умови їх виникнення та реалізації. Право має оцінний характер, будучи нормативно закріпленої справедливістю. Держава ж, спираючись на право, формулює і видає закони, в яких відображаються суспільні уявлення про правомірне і неправомірне, дозволений і забороненому. Норми права загальнообов’язкові, формально визначені, забезпечені примусовою силою держави. Див. Закон, Джерело права, Кодекс, Кодифікація, Мораль, Норми соціальні, Норми права, Звичайне право.

Правова культура. Найважливіший елемент загальної духовної культури (див. Духовна культура, Культура). У широкому значенні правова культура – це система упредметнених і ідеальних елементів, що належать до сфери дії права. Вона є складовою частиною культури суспільства. У цьому сенсі Правова культура включає право як систему норм, правовідносини, правові установи і т. Д. Правова культура людини – це єдність глибоких правових знань, поваги до права і до закону, правомірної поведінки.

Правова держава. Держава, яка в усій своїй діяльності підпорядковується праву, функціонує у визначених законом межах, забезпечує правовий захист громадян. Ознаки правової держави: верховенство закону, підпорядкування закону і державі, і посадових осіб, і громадян; дотримання і охорона прав і свобод людини; реалізація принципу поділу влади; взаємна відповідальність держави і громадянина. Див. Держава, Громадянин, Право.

Посилання на основну публікацію