1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Суспільствознавство
  3. Права людини – міра його волі

Права людини – міра його волі

Вчені пропонують, наприклад, всі права умовно розділити на три групи.

У першу включають права, які найкраще позначити словом «огороджувальні»: право на життя, на недоторканність особи, житла, на захист честі та репутації, на таємницю кореспонденції та ін. Якщо ви вдуматися, то побачите, що ця група прав, образно кажучи , створює правову фортеця навколо людини, захищає його від будь-якого втручання в приватне життя, в тому числі з боку держави і суспільства. Тому вчені відзначають, що суть і призначення цієї групи прав полягають у тому, що вони забезпечують людині свободу від втручання інших в його приватне життя.

Друга група прав передбачає вільну активність самої людини: право на свободу творчості, право заробляти на життя вільно обраним працею, право на свободу зібрань, право вільно отримувати та поширювати інформацію. Ця група прав може бути реалізована тільки в тому випадку, якщо людина сама активно діє, звичайно не порушуючи законів. Уважно подумавши, ви й самі зможете визначити, що ця група прав забезпечує людині свободу для активних дій.

І третя група прав зобов’язує державу і суспільство піклуватися про людину, створити йому соціальну (суспільну) захищеність: право на охорону здоров’я, на житло, на достатній життєвий рівень та інші права, які прийнято називати соціально-економічними. Їх можна ще визначити так: вони висловлюють свободу людини від поганої, принизливої для людської гідності життя: від безробіття, бездомності, бідності, безпорадності, немічності і т. Д.

Нагадуємо, що всяка класифікація прав людини умовна. Ми познайомили вас з нею тільки для того, щоб вам легше було розібратися у змісті Декларації. Разом з тим спеціально підкреслимо, що права і свободи абсолютно єдині і неподільні – так сказано в спеціальних постановах ООН. Не можна вважати, що якісь права більш «важливі», а якісь менш «важливі». Велике історичне значення Декларації в тому і полягає, що вона визначила єдину, цілісну систему природних і невід’ємних прав і свобод людини.

Завершується Декларація статтею, в якій чітко сказано про відповідальність громадянина перед суспільством (див. Статтю 29).

Це дуже важлива заява, без якого Декларація втратила б сенс, не була б правовим документом, бо пропала б необхідний зв’язок між правами і обов’язками людини. Цей зв’язок давно відкрита людством. Потрібно твердо усвідомити: якщо ви маєте природні, невід’ємні права, то і кожен інший людина наділена такими ж правами. Тому кожен з нас повинен визнавати і поважати права і свободи інших людей, завжди поступати у відповідності до вимог «моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві» (див. Статтю 29). Отже, ми несемо відповідальність за свободу іншої людини.

А на закінчення відзначимо, що Загальна декларація прав людини – це загальнолюдський ідеал (зразок) права, до якого повинні прагнути всі народи і всі держави.

Багато ідей Декларації знайшли відображення в конституціях демократичних країн світу, в тому числі і в Конституції Росії. У нашій країні в даний час активно йде процес створення нових законів. Всі ці документи повинні орієнтуватися на ідеї Декларації.

ПОДІЛИТИСЯ: