Поняття, види і принципи юридичної відповідальності

Поняття юридичної відповідальності.

Поняття юридичної відповідальності належить до виду правовідносин, де суб’єктом виступає держава, а об’єктом – правопорушник. Юридична відповідальність – це заходи державного примусу до особи, відповідальної за протиправне діяння. Реалізація всіх видів юридичної відповідальності відбувається згідно відповідних норм права і санкціонована державою.

Види юридичної відповідальності.

Відповідно до того, правова норма якої галузі права було порушено, виділяють наступні види юридичної відповідальності:

  • Конституційно-правова відповідальність, передбачена для державних органів, депутатів та інших посадових осіб.
    Дисциплінарна відповідальність за порушення трудового кодексу або дисциплінарного статуту.
  • Адміністративна відповідальність за порушення адміністративного, фінансового, податкового права.
  • Кримінальна відповідальність за порушення кримінального кодексу, – найжорсткіший вид юридичної відповідальності.
  • Цивільно-правова відповідальність – порушення майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб, зазначених в цивільному кодексі.
  • Матеріальна відповідальність – відшкодування завданої майнової шкоди або шкоди здоров’ю.
  • Сімейна відповідальність за порушення сімейного кодексу, наприклад – позбавлення батьківських прав.
  • Процесуальна відповідальність – за порушення правил поведінки в суді.
  • Міжнародна відповідальність за порушення норм міжнародного права. Як правило, застосовується міжнародними організаціями держав-порушників.
  • Іноді адміністративної відповідальності окремо виділяють податкову відповідальність за порушення норм оподаткування або (що частіше) несплату податків.

Принципи юридичної відповідальності.

Принцип законності. Реалізація будь-якого виду відповідальності відбувається за точним і неухильним дотриманням відповідного закону. Не можна притягнути до відповідальності за дію (навіть засуджуване в суспільстві), яке не передбачено в законодавстві.

Принцип справедливості:

  • кримінальне покарання не може бути призначене за проступки;
  • закон не має зворотної сили (тобто не можна притягнути до відповідальності за порушення, вчинені до прийняття відповідного закону);
  • в ідеалі юридична відповідальність має не лише покарати за порушення, але і компенсувати заподіяну шкоду;
  • покарання за силою повинно відповідати правопорушення;
  • правопорушник відповідає лише за власні порушення;
  • за одне порушення норм права можливо лише одне покарання (в тому сенсі, що тільки один раз: не можна двічі покарати за одне і те ж).

Принцип доцільності. Кожне правопорушення має розглядатися індивідуально. Не можна всіх гнати під одну гребінку. У разі незначного правопорушення при відсутності шкідливих наслідків, можливо звільнення від юридичної відповідальності.

Грубо кажучи, не можна давати одне і те ж покарання, наприклад, за убивство під час пограбування і за вбивство при самозахисті. Можливість дострокового звільнення – ще один прояв принципу доцільності.

Принцип невідворотності. Будь-яке правопорушення має бути розкрито, і винні мають понести покарання. Принцип невідворотності – найвагоміший до юридичної відповідальності.

Вважається, що більшість злочинів і навмисних неправомірних дій так і не було здійснено через страх невідворотного покарання. Таким чином, юридична відповідальність – це стримуючий фактор у поведінці людини.

Принцип гуманності. Міри покарання або стягнення не повинні завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність. Не дозволяється застосування суворого покарання до вагітним жінкам, неповнолітнім, душевнохворим і т. д.

З усього перерахованого вище, ми можемо виділити такі функції юридичної відповідальності:

  • охорона громадського порядку;
  • покарання винного;
  • попередження правопорушень;
  • штрафна функція;
  • виховна функція;
  • правовідновна функція;
  • організуюча функція.

Юридична відповідальність відрізняється від моральної тим, що порушник відповідає за свої вчинки не тільки перед суспільством, але й перед законом і судом, при цьому часто той, і інший вид відповідальності є регуляторами суспільної поведінки і діють паралельно один одному.

Посилання на основну публікацію