Наука і суспільство – філософія

Наука – це підрядник, а товариство – замовник. Дуже часто замовник ставить підрядника в певні рамки.

Наука і суспільство тісно пов’язані, і це очевидно. Не дарма основні функції науки називають також соціальними функціями. Наука задовольняє потреби суспільства в чому-небудь. Наука – це підрядник, а товариство – замовник. Дуже часто замовник ставить підрядника в певні рамки. Так і наука піддається впливу соціальної, економічної, культурної та політичної сфер діяльності людини.

Наука і політика.

Іноді уряд робить певний замовлення на розробку чого-небудь вченим. Так під час холодної війни стали активно розвиватися ядерні технології, космонавтика, військова промисловість і т. д. Після масових виступів невдоволених робітників та інших заворушень у 60х роках у Радянському союзі «раптом згадали», що є такі науки, як соціологія та соціальна психологія, до того моменту в них не бачили практичної користі і ніяк у них не інвестували. «Поки грім не вдарить, мужик не перехреститься» – основний принцип взаємовідносин політиків і вчених. Не наводячи конкретних прикладів, можна додати, що в багатьох країнах метеорологія, сейсмологія та вулканология отримали можливість розвиватися, тільки коли вже багато людей загинули причин відповідних катаклізмів.

У питанні науки і політики головна мета – прогностична. Для цього створюються цілі науково-дослідні інститути, які намагаються передбачити що-небудь відповідно до своєї спеціалізації – від можливої повені до економічної кризи. Неприємний нюанс тут один: як і у випадку боротьби з тероризмом, ми не бачимо позитивних результатів діяльності (як суддя у футболі – хороший, коли непомітний), зате негативні перекривають всі інші.

Наука і економіка.

Сучасна наука стає все більш і більш комерційно орієнтованої. Держава не завжди може виділити стільки коштів, скільки хотілося б, і все частіше наукові проекти спонсорують приватні фонди. А приватні фонди, у свою чергу, хочуть заробити гроші, у другу чергу – заробити імідж на науковому проекті, у третю – думає про розвиток самої науки. Саме тому американські вчені замість вивчення проблеми глобального потепління билися над винаходом ручки, яка пише в невагомості. Росіяни, до речі, писали олівцем, але глобальне потепління їх теж не особливо турбувало (причину дивіться вище – про грім і мужика).

Важко сказати, що робити з проблемою відносин науки та економіки, так як в цьому – особливість людської цивілізації, і нічого з цим не поробиш.

Наука і мистецтво.

Зв’язок науки з мистецтвом не так очевидна, як з політикою та економікою, але вона є. Їх стосунки, я б сказав, більш платонічні, навіть високі. І ще один важливий момент – взаємовигідні.

Наведу приклади. З розвитком науки з’явилося більше жанрів в літературі, кіно, а існуючі жанри розвинулися глибше. З’явилися науково-фантастичні фільми та книги, що вплинуло на інтерес суспільства до мистецтва.

Яка ж вигода науки від мистецтва? Відповідь: прогностична. Досить часто письменники «винаходили» якусь технологію або апарат, а потім його винаходили вчені. У цьому випадку мистецтво давало поштовх до розвитку науки. Один тільки Герберт Уеллс «передбачив» – атомну бомбу, поява автовідповідача, кондиціонера, авіалайнера, джойстика, суміщення телевізора і плеєра, лазерне зброя і т. д. А. Бєляєв, наприклад, вніс свій внесок у розвиток медицини. Хайнлайн ж відзначився в прогнозах інтернет-технологій, GPS, мобільного телефону, а також водяних ліжок.

З усього вищесказаного можна зробити простий і очевидний висновок: суспільство не змогло б розвитися без науки, як і наука без суспільства.

Посилання на основну публікацію