Моральні знання і практична поведінка особистості

Чи гарантує знання законів, що людина неодмінно стане їх виконувати? Загальновідомо, що ні. Як же тоді мораль? Адже на відміну від закону за порушення її норм (правил) навіть офіційного покарання не передбачено.

Давайте ж поміркуємо, що може забезпечити виконання норм моралі.

Найпростіший на перший погляд вихід – взяти і перетворити їх на закони. Просто, але нерозумно. Нерозумно з кількох причин.

По-перше, чи можна підігнати під якісь законодавчі норми такі поняття, як «співчуття», «честь», «совість»? А по-друге, навіть якби це вдалося, чи всі виконують їх люди ставали б моральними?

Був у нас довгий час і такий підхід: більшість завжди право, завжди морально. А раз так, то воно швидко розбереться з тими, хто мораль захоче порушити. Але чи так це? Подумайте і самі дайте відповідь на поставлене запитання.

Було, нарешті, і ще один дозвіл проблеми, правда орієнтоване в майбутнє. Порушення моральних норм, та й взагалі злочину, говорили прихильники такої точки зору, є результат майнової нерівності. Коли буде створений такий лад, при якому потреби всіх людей будуть задовольнятися, зникнуть і причини злочинів. Але як же бути тоді з прагненням деяких людей до влади за всяку ціну, із заздрістю до таланту іншого (легенда про Моцарта і Сальєрі)? Адже ці почуття не усунеш, забезпечивши людей матеріально. І що змусило дочку американського газетного короля Патріцію Херст, у якої було рішуче все, що б вона не побажала, зібрати банду і грабувати банки, вбиваючи при цьому людей? У той час як доктор Альберт Швейцер кинув налагоджене життя і блискучу кар’єру, щоб виїхати в Центральну Африку і організувати там лепрозорій для лікування прокажених. Дві долі, два вибору.

Очевидно, немає ніяких законодавчих, громадських та інших гарантій дотримання моралі. Гарантії – в кожному конкретному людині, в його умінні поступати морально. Це ще один елемент моральної культури.

Посилання на основну публікацію