Першим про катарсис заговорив Аристотель – античний філософ. Він використовував цей термін у своєму творі «Поетика», позначаючи їм процес звільнення від негативних емоцій, в основі яких страх і співчуття.
Головні герої в трагедії мислителя переживають процес очищення душі, спрямований до досягнення внутрішньої гармонії. Апогеєм катарсису є витіснення психічного афекту, після якого людина відчуває полегшення, приємне спустошення і спокій.
Аристотель застосовував це поняття в контексті мистецтва і говорив про те, що будь-який глядач, що спостерігає драму, відчуває негативно заряджений афект, який сходить нанівець до кінця вистави.
Але також це слово використовувалося в інших життєвих сферах все в тій же Греції:
- в медицині катарсис – це звільнення тіла від болісної хвороби (одужання);
- релігія трактує його як очищення душі від скверни і страждань;
- давньогрецьке етичне вчення мало на увазі піднесення духу і розуму.
Філософська література налічує понад 1500 інтерпретацій катарсису.