Індивідуальність – погано чи добре?

Ти вже знаєш, що всі люди мають спільні риси. У них певне будова організму, вони вміють мислити, говорити і багато іншого. Але разом з тим всі люди різні. Кожен має тільки йому притаманні риси, особливості, він індивідуальний. Один блакитноокий і кучерявий, пише вірші і любить слухати задушевну музику; другий непосидючий, активний, воліє гучні ігри, спорт; третій сором’язлива, любить самотність, добре малює.

Індивідуальність визначає і здатності людини до діяльності, її успішність. Наприклад, у художника добре розвинене образне бачення об’єкта оточуючого світу, вміння представити його графічно, мальовничо. Конструкторська діяльність вимагає розвитку інших здібностей – вміння логічно мислити, побудувати схему, змоделювати уявний об’єкт. У обдарованих, геніальних людей індивідуальність придбала особливі форми. Наприклад, викладач словесності Царськосельського ліцею, де навчався А. С. Пушкін, пропонував своїм учням різні творчі завдання (скажімо, описати троянду), але тільки майбутній великий поет робив це блискуче. Такі були його здатності до поетичної творчості, така була індивідуальність Пушкіна.

Кожна людина – індивідуальність, т. Е. Має неповторністю, унікальністю. Найпростіше помічаються індивідуальні риси зовнішнього вигляду людини: колір очей і волосся, хода, зріст і статура. Все це індивід отримує у спадок. Інші риси індивідуальності, які людина здобуває в процесі життя, часто залежать від соціальних умов: сім’ї, спілкування, друзів, впливають на діяльність людини, її поведінка і розвивають в ньому як позитивні індивідуальні якості, так і негативні.

Посилання на основну публікацію